Пролог

Присвята 

Книга присвячується моєму найпалкішому шанувальнику й людині, яка показала, що кохання як у книгах можливе і в реальному житті. Твоя любов надихає мене на нові звершення.

*Мері

Я виходжу на сцену у довгій бордовій сукні, вкритій тисячами сяючих каменів, які виблискують у світлі софітів. Кожен погляд прикутий до мого силуету, що стає посередині й заглядає з-під масивного капелюха. Ведучий передає мені кубок у формі кришталевого пера з посмішкою на вустах. Я радо приймаю його й підношу вгору. 

Цим рухом я викликаю у глядачів щирі та незабутні емоції. Вони плескають в долоні, свистять і радісно підстрибують. В їхніх очах я бачу нотки радості, захоплення й частково заздрощів. Та є один особливий погляд карих очей, що готовий спопелити мене своєю люттю. Це Крістофер Коллінз, який був моїм головним суперником і якого я обвела навколо пальця. Його груди різко здіймаються під чорною сорочкою і здається, що ґудзики ось-ось не витримають цієї напруги й покотяться по залу. Він невдоволено фиркає, висловлюючи цим неповагу до мене. 

Була б його воля, то він вже б давно забрався звідси, наостанок гучно грюкнувши дверима. Проте, його власна цікавість робить його заручником на цій церемонії. Я спокусливо кусаю губу, намагаючись втамувати хвилювання та серце, що вистрибує з грудей, а після цього знімаю капелюх і виструнчуюся. Маски знято й тепер я неначе оголений нерв перед своїми читачами, колегами та всіма, хто любить інтриги та таємниці. 

Я дивлюся на Кріса й бачу, як він лається собі під ніс. Так, він ненавидить мене, бо я так довго ховалася за псевдонімом Ms. Collins, нахабно показуючи, що я позиціоную себе як його дружина. А втім, я знала, що він не тільки злився на те, що забрала його славу, а й захоплювався жінкою, яка обійшла його. 

Він хотів, щоб я опинилася в його ліжку. Він жадав покарати мене за всі ці наші ігри, які продовжувалися роками, але він не міг цього зробити, бо знав, що я занадто горда, щоб дозволити йому це. Тепер, коли я нарешті отримала бажаний титул і помстилася Крістоферу, я не розуміла лише одного. Чому я не відчуваю себе щасливою і попри свою гордість та образу хочу, щоб він піднявся на цю сцену, перекинув мене через своє плече й потім втілив у життя одну з пікантних сцен свого роману зі мною в головній ролі? 

— Яке жахіття! — Я здіймаюся на рівні ноги чи то від бажання переспати зі своїм найлютішим ворогом, чи то від ідіотської мелодії будильника, яку встановила для мене подруга. 

— Здається, у когось знову мокренькі трусики від снів про Крістофера Коллінза, — промовляє Ешлі, хихикаючи на кріслі поруч з моїм ліжком. Я покривляюся їй і жбурляю декоративну подушку, яку вона влучно перехоплює. — І що цього разу наш любий Кріс витворяв з тобою? — запитує вона, заграючи зі мною бровами. Треба ж було мені одного разу бовкнути про свій гарячий сон з Коллінзом. Тепер подруга до кінця життя не дасть мені спокою. 

— Ешлі, сни не мають нічого спільного з реальністю. Він мій суперник і… — Я не встигаю договорити, бо вона стрибає на моє ліжко. Неначе вуж моя колишня однокласниця й тепер сусідка по кімнаті звивається на ньому, а потім лягає на живіт, кладе лікті на простирадла, а підборіддя на долоні. 

— І ти його хочеш, люба, — шепоче вона, сміючись. Сперечатися з нею немає жодного сенсу, тому я просто важко видихаю і прошу в Господа дати мені сталеві нерви. — Це так романтично. Ти полетиш з ним на один курорт. Закохаєш його в себе, а потім ви будете жити довго й щасливо разом, а ще у вас буде багацько дітей… — Я не витримую й затуляю їй рота долонею. 

— Я їду туди, щоб вивідати в нього інформацію про його нову книгу й перемогти. Єдине, чого я хочу — це виграти на премії Crystal pen та отримати звання письменника року, зрозуміло? — Я втомилася вкотре пояснювати мотиви свого відпочинку на острові Сицилія. 

— Ага, звісно. Ти ж зробиш мене хресною ваших бейбіків, Мері? — Схоже, Ешлі випила забагато кави і стала гіперактивною. 

— Звісно, — з сарказмом відповідаю. Мені б хотілося ще полежати в ліжку й насолодитися цим незабутнім ранком, але мій літак вирушає в Італію вже через 2 години. Якщо не покваплюся, то всі мої плани підуть коту під хвіст. — Я буду дуже вдячна, якщо ти зробиш мені лате, Ешлі. Хочу скуштувати твій фірмовий напій перед відʼїздом. — Хоч моя подруга й доволі надокучлива й понад усе хоче влаштувати моє особисте життя, я дуже її люблю. Ці декілька місяців без неї будуть для мене ще тим випробуванням. 

— Звісно, Мері. Однак, не дивуйся, якщо твоя кава буде солена на смак. Я вже починаю плакати через те, що не побачу тебе цього літа. — Ешлі підсувається до мене й міцно обіймає. 

— Мені теж тебе бракуватиме, Бакстер, а ще твоїх постійних співів у душі та сварок з сусідами за балкон. — Моя спальня наповнюється жіночим сміхом, що сповнений туги. 

— Гаразд, немає часу на ці сльозливі прощання. Іди в душ, а я поки приготую тобі сніданок, щоб бурчання твого живота не лякало інших пасажирів літака. — Вона хутко біжить на кухню, бо вже знає, що я збираюся кинути в неї домашнім капцем за її уїдливі жартики без яких вона й дня прожити не може. Що ж, з Ешлі принаймні ніколи не буває сумно. 

Я стою під душем розмірковуючи над тим, чи все правильно я роблю. Чи варто мені опускатися до рівня Коллінза й мститися йому за зіпсований випускний, який був 10 років тому? Мої думки перериває голос Ешлі. Вона негайно каже мені йти на кухню і я вибігаю з душу, замотавшись у рушник. 

— Що таке? — запитую я, згрібаючи рукою піну зі своєї шиї. 

— Кріс вже на Сицилії і його перестріли журналісти. Слухай. — Мій погляд зупиняється на екрані телевізора. 

— Містере Коллінз чи боїтеся ви програти вашій головній суперниці місіс Коллінз? Схоже, вона налаштована лише на перемогу. Ви знаєте про те, що вона пообіцяла викрити своє справжнє лице на нагородженні? — запитує папараці, простягаючи мікрофон Крістоферу. Той пафосно знімає окуляри й дивиться просто у камеру. У мене по тілу проходять мурашки і я відводжу погляд. Таке враження, що з роками він стає все красивішим та красивішим.