Написано серцем, продиктовано любов'ю
В обіймах гір
Хочу Твоїх обіймів-
ніжних, наче нарцисів сад.
Вдихаю на повні груди
п’янкий гірський аромат.
В казку потрапляю,
себе не зупиняю.
Насолоду маю,
життя благословляю.
Ніби до неба торкаюсь,
піднявшись у вись.
Морозяне сяйво споглядаю,
мрію повернутись ще колись.
Головне — з Тобою:
рідним, чуйним, серцю близьким.
Не зачиняю двері за собою,
спогадом солодким, чистим.
Засніжені вершини, чисті мрії.
Там, де ми вдвох, від світу далеко.
Небо над нами — холодне і чисте,
а в серці тепло, бо біля Тебе близько.
Будь вільним, люби і мрій,
живи сповна тепер!
Серця теплом зігрій,
не знай тривог і химер.
Післямова
Цей вірш — це подорож не лише крізь гірські вершини, а й у глибини серця. Гори тут — не просто краєвид, а символ величі почуттів, свободи й прозорості людської душі. Саме там, у тиші, де мороз малює на скелях прозорі візерунки, а повітря пахне м’ятою й снігом, серце очищується від зайвого.
Обійми стають священним простором — ніжним і затишним, де оживають мрії й народжується тепло. Це місце поза часом, де немає фальші й тривог, а є тільки двоє: він і вона, світло й віра, свобода й любов.
«В обіймах гір» — це нагадування про силу присутності, про мить, яку хочеться зберегти вічно, і про те, як важливо залишатися відкритим до любові, не замикаючи за собою двері.
Відредаговано: 09.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
