Без масок і прикрас

Без масок і прикрас

Я з тобою є собою —
Не потрібно масок і прикрас.
А серце з головою
Гармоніюють щораз.

Гармонія в житті,
Єдність серця й думок
Прикрасили твоє буття,
Любити — без вороття.

Малюю в сні ідеальний світ,
Повний радощів і див.
Проводжаєш мене до воріт,
Хочеш серце моє зігріть.

Я з тобою є собою,
Бо відкрита й щира.
Зачарований ти простотою
Й ніжністю моєю.

Полонила твоє серце
До останньої краплини.
Бо думками вже з тобою —
Не щодня, а щохвилини.

Я ступаю на поріг —
Без страху й без гріха.
Ти — моя доля,
Бо на те Божая воля.

Оксана Емерихівна Вертеш-Гапак, 19.02.2025

Післямова

У вірші «Без масок і прикрас» розкривається глибока потреба людини бути справжньою у стосунках, відкритою і прийнятою такою, якою вона є. Цей твір — не просто зізнання в коханні, а своєрідний маніфест внутрішньої свободи й гармонії. Адже справжня любов- це не гра ролей чи показова досконалість, а щирість, довіра і повне прийняття.

Вірш фокусується на темі автентичності у людських взаєминах. «Без масок і прикрас» символізує стан, коли партнери не ховають своїх істинних почуттів і думок, а живуть у єдності серця й розуму. Тут гармонія не є ідеальним, недосяжним станом, а радше щоденним вибором бути щирими один з одним.

Образ «воріт», до яких веде коханий, — це метафора переходу в глибше, більш справжнє буття, де панують довіра і прийняття. Заклик «бути собою» звучить як заклик до свободи — від страхів, від соціальних ролей, від внутрішніх бар’єрів.

Вірш нагадує, що справжня любов — це творення простору, де душі можуть переплітатися, не боячись осуду, і де кожен крок — це крок до внутрішнього миру і цілісності.