Дотик любові
Поговори зі мною в тиші,
Це вдало вмієш Ти.
І спокій не порушиш,
Та поглядом зворушиш.
Разом любо нам сміятись,
Говорити аж до ранку.
Та прокидатись
На обрії серпанку.
І Ти приходиш в сни щоночі:
Солодкі та медові.
У снах виблискують Твої очі,
Такі глибокі й казкові.
Поговори без слів…
Тільки Ти так можеш.
У думках рожевих мрій
Ти ні з ким не схожий.
Ніжність мою Ти відчуєш:
Наяву і уві сні.
Дотик любові даруєш,
Ніби в повітрі вируєш.
Серце моє хвилюєш,
Ніби картину малюєш.
Душу мою лікуєш,
Коли на прощання цілуєш.
Філософія дотику
Любов — це мова тиші, де слова непотрібні, і вся сила криється в погляді, дотику, в спільній присутності. Вона не просто почуття, а стан буття, коли світ навколо ніби зупиняється, а серце розкривається назустріч іншому.
Цей вірш — як відлуння найтонших зв’язків між двома душами, які розмовляють без слів і водночас розуміють одне одного глибше за будь-яку мову. Любов — це мистецтво перебувати поруч і водночас бути у власному світі мрій і спогадів, які зігрівають і лікують.
Дотик любові — це не просто фізичний контакт, а енергія, що лікує душу і наповнює життя світлом, яке не згасає навіть у найтемніші миті.
Відредаговано: 09.06.2025