Написано серцем, продиктовано любов'ю

Дотик любові

Дотик любові

Поговори зі мною в тиші,
Це вдало вмієш Ти.
І спокій не порушиш,
Та поглядом зворушиш.

Разом любо нам сміятись,
Говорити аж до ранку.
Та прокидатись
На обрії серпанку.

І Ти приходиш в сни щоночі:
Солодкі та медові.
У снах виблискують Твої очі,
Такі глибокі й казкові.

Поговори без слів…
Тільки Ти так можеш.
У думках рожевих мрій
Ти ні з ким не схожий.

Ніжність мою Ти відчуєш:
Наяву і уві сні.
Дотик любові даруєш,
Ніби в повітрі вируєш.

Серце моє хвилюєш,
Ніби картину малюєш.
Душу мою лікуєш,
Коли на прощання цілуєш.

 

Філософія дотику

Любов — це мова тиші, де слова непотрібні, і вся сила криється в погляді, дотику, в спільній присутності. Вона не просто почуття, а стан буття, коли світ навколо ніби зупиняється, а серце розкривається назустріч іншому.

Цей вірш — як відлуння найтонших зв’язків між двома душами, які розмовляють без слів і водночас розуміють одне одного глибше за будь-яку мову. Любов — це мистецтво перебувати поруч і водночас бути у власному світі мрій і спогадів, які зігрівають і лікують.

Дотик любові — це не просто фізичний контакт, а енергія, що лікує душу і наповнює життя світлом, яке не згасає навіть у найтемніші миті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше