Щастя рікою
Іллюзія щастя,
Іллюзія любові.
Немов до причастя,
Ти на поготові.
Іспит думок та сумління,
Душі нетління,
Серця веління,
Чекання позріння.
Безліч питань у думках,
Та відповідей нема.
Багато радощів і зітхань,
Бо промайнула зима.
Весняним теплом повіяло,
І свіже повітря вдихнуло.
Смуток далеко розвіяло,
Щастя до серця пригорнуло.
Іллюзію в реальність,
Журбу до радощів.
Відчути швидкоплинність,
Цінувати кожну мить.
І не буде смутку серед людей,
Щастя проллється рікою.
І блиск щасливих очей
Осяє любові спокоєм.
Післямова
Цей вірш — мов подорож душі крізь лабіринти ілюзій і справжніх почуттів. Він відкриває нам тонку межу між тим, що здається щастям, і тим, що є його сутністю- моментом прозріння, коли ілюзії зникають, а любов і радість наповнюють серце.
Щастя, як ріка, не завжди спокійне і пряме — воно тече крізь змінні пори року нашого життя, несе з собою прохолоду сумнівів і тепло надій. Це цінність, яку варто ловити, усвідомлювати і берегти.
Вірш нагадує, що справжнє щастя приходить тоді, коли ми перестаємо триматися за минуле і страхи, коли вміємо приймати життя у всій його мінливості- з радістю і сумом, з прощенням і любов’ю.
Відредаговано: 09.06.2025