Написано серцем, продиктовано любов'ю
Колись Ти скажеш
Колись ти скажеш
Рік за роком, день за днем
Летять, неначе синій птах.
І вже нема ніяких перепон
Між теперішнім і майбуттям.
І ти інакший, і я теж,
Та втім ніхто не винен.
Життя, мов той кортеж,
Проїхати повинен.
Думки спокою не дають,
Плюндруючи усе навколо.
Навколішки впадають,
Малюючи велике коло.
І десь далеко Ти,
Та одночасно близько.
І блиск моєї простоти
Проник до Твого серця.
Я знаю: любиш Ти
Той стан дурману навколо себе.
І не введеш в оману,
Опинившись біля мене.
Я відчуваю, що колись
Мені Ти скажеш: «Зупинись!
Душею, тілом, почуттями
Мене люби Ти до нестями».
Післямова
Цей вірш — мов тихий діалог із самим собою і з майбутнім, що несе надію та відлуння пережитого. Він говорить про час, який невпинно минає, змінюючи нас і навколишній світ, та про ту невидиму нитку, що пов’язує душі попри відстані і непевності.
«Колись ти скажеш» — це обіцянка, очікування і поклик до глибшої любові, яка виникає поза розумінням, поза словами. Це заклик зупинитися і відчути, що справжнє — не в зовнішніх обставинах, а в тому, що живе в серці.
Вірш нагадує, що любов — це не лише момент пристрасті, а й довга дорога терпіння, прийняття і взаємного відкриття.
Відредаговано: 09.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
