Шлях вчителя
Школо моя, безцінна перлинко,
Я до тебе йду із радістю завжди.
Бо ти, немов магніт, до себе маниш
Сотні діточок сюди.
Прийшовши з надією до тебе,
Вони чекають знань від нас,
А ми, немов казкові ельфи,
Завжди готові біжимо до вас.
А класи, яка краса!
Світлі, чисті і затишні,
За вікном пейзаж чудовий:
Кущі й дерева, квіти в тиші.
А це під час уроків тиша,
Бо учні з цікавістю слухають нас.
А ми все робим так, як треба,
Щоб вони завжди розуміли нас.
Ведем ми їх стежками знань,
Навчаючи, виховуєм таланти.
І дуже гордимося тим, що тільки в нас
Вони такі розумні і галантні.
Які вони талановиті і співучі,
Завжди привітні і добродушні.
А ми до них по-материнськи щедрі,
Добрі, лагідні і простодушні.
А в кабінетах наших усе є,
Щоби роботу полегшити.
І ні з котрою школою в місті
Нас вже не зрівняти.
Моє серце мені каже,
Що вибрала я правильний життєвий шлях,
Ловлю себе на думці, що ні дня
Без тебе, школо, жити б не змогла.
Післямова
Шлях учителя — це не просто дорога, це поклик душі, що щодня веде крізь турботи, відкриття і малі перемоги. У кожному дитячому погляді, у кожному «дякую» і впевненому кроці випускника — частинка серця вчителя. Цей вірш — моя подяка професії, яка формує майбутнє і надихає сьогодення. Якщо серце радіє щоранку, переступаючи поріг школи, — це значить, я на правильному шляху.
Відредаговано: 09.06.2025