Написано серцем, продиктовано любов'ю
Ключ до серця
Ключ до серця
Не лізь у душу, коли не просять,
Якщо ключа туди нема.
Чекай на те, коли запросять,
А на душі буде весна.
Лід теплом душі розтопить,
Як на побачення прийдеш.
Любов спалахне у серці,
Тоді, коли ти це не ждеш.
Любов святу чи грішну
Не всім дає Господь.
Душа любить, відчайдушно,
Якщо потрапить у полон.
На ключ до серця зачекай!
Любов’ю зігрівай!
Обіймами збережи,
І серце у полон візьми.
А погляд пильний та чарівний,
Глибокий, наче океан.
Безслівно скажеш, що вже любить,
Та ліку тим рокам нема.
Зима з вітрами, заметіль – буде!
Весна прийде і зникне сон.
Та серце твоє не забуде,
Обіймів ніжність і любов.
Післямова
Цей вірш — про найтонші межі людських почуттів, про повагу до внутрішнього світу іншої людини. Він нагадує, що справжня любов не нав’язується, а приходить тихо й несподівано, коли ми відкриваємо своє серце і пускаємо в нього тепло. «Ключ до серця» — це символ довіри, терпіння і взаємності, які є основою будь-яких щирих стосунків. Відкривати душу потрібно лише тоді, коли тебе про це просять, і тоді любов здатна розтопити навіть найхолоднішу заметіль життя.
Хай цей вірш стане маленьким нагадуванням про ніжність, терпіння і світло, яке ми всі носимо в собі.
Відредаговано: 09.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
