Написано серцем, продиктовано любов'ю
ДУША
Богом створений цей Всесвіт,
Хто регулює правоту?
Та той, кому дано Всевишнім,
Тримати Землю на плаву.
Врятувати душу зможе той,
Хто нею бачити зумів.
Хто полюбив усе навколо,
Та суть свого життя збагнув.
Сенс життя в любові, ніжності й красі,
У вічному шуканні й пізнанні.
Через призму часу й лабіринти долі,
Ми шукаєм цінність у визнанні.
Визнання — це не головне.
Іноді змарнований це час.
Усвідомлюєм ми надто пізно…
Яким був би світ без нас?
Ти прийшов у світ творити добро.
І що ти не роби, і як ти не крути,
Твоє призначення на світі — добре жити,
Через любові вічності й нетлінності краси.
Вічність душі зберегти, любити —
Завдання кожного із нас.
Тоді ми зможемо вічно жити
Та душу в світі не згубити.
✨
Післямова до вірша «Душа»
Цей вірш — як молитва.
Не виголошена вголос, не для інших — а для себе. Для Того, Хто чує без слів.
У ньому — не страх перед вічністю, а любов до життя,
освячена усвідомленням:
жити — значить творити добро, берегти душу,
бачити сутність, а не лише форму.
Тут важливе не визнання від інших,
а внутрішнє світло, яке не згасає,
якщо людина живе по совісті, по любові.
Душа в цьому тексті — не абстракція.
Вона жива, здатна відчувати, бачити, творити…
І як добре, коли вона не мовчить.
Відредаговано: 09.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
