Написано серцем, продиктовано любов'ю
Сон
Вона йшла до весни, а він — до літа,
Тому й не стрілися вони.
Та ніч наснилася обом у квітах,
У чарах ніжності й краси.
Вони хотіли приховати
Любові щирість, почуття.
І погляд, ніби вперше чи востаннє,
Волає звідусіль про каяття.
Покаятись не пізно в злодіяннях…
Ніхто любов цим не назве.
Любов жива у сподіваннях,
І час рікою вже пливе.
А він зустрів її недавно,
Та відчуття — як півжиття.
І розуміє все з півжеста,
Немов це було забуття.
Вони зустрілися нарешті:
В душі обох цвіла весна.
Все те, що любов’ю зветься,
Не потребує забуття.
Віддай любов до останньої краплі!
Живи, ніби востаннє!
Подорожуй у солодкому сні,
І будь собою у житті.
Відредаговано: 08.01.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
