Ніч любов’ю сповита,
Чари свої світу простягла.
Через спокуси насолодою
Спати аж під ранок прилягла.
Ніченька-красуня любить,
Всіх вона голубить.
Мліючи від ніжності,
Підкреслює свої чарівності.
Життя усього варте:
Щоби без меж любити
І відпустити все з-під варти,
Що не давало досі жити.
Життя земне — одне,
Його прожити треба гідно.
Благословившись один раз,
Не розпинати його привселюдно.
Той, хто любить безумовно,
По-іншому бачить мить.
І в цьому суть, напевно,
Коли серце любов’ю щемить.
Серце, душа і тіло
Нетлінні у Всесвіті без меж.
Вони ніжності, мов в останнє, хотіли…
Злетіли до неба, уникнувши пожеж.
Післямова
У безмежному просторі ночі і світла кожна душа шукає своє справжнє призначення — любити і бути вільною.
Життя — це не просто шлях, а безцінний дар, у якому кожен момент вартий того, щоб віддати йому щиру любов без страху і вагань. Відпускаючи те, що стримує, ми звільняємося і здатні злетіти — не тілом, а духом, долаючи земні бурі і тіні.
Безумовна любов відкриває нове бачення світу, де серце відчуває кожен подих буття, і навіть у найтемніші ночі палає вогонь надії. Душа, серце і тіло — частина вічного космосу, що не гине, а летить назустріч світлу, до неба, де нема болю, а тільки спокій і ніжність.
Відредаговано: 09.06.2025