кінець..

Найбільше з всіх вчителів, я любила свою класну керівничку. Вона друга людина, яка дізналась про нас з Іваном. Леся Андріївна в мене асоціюється з ангелом. Вона дуже добра, щира, весела, вона вміє зберігати таємниці, допомагати тим, хто в біді. Одним словом, вона просто чарівна. Люблю її. Саме якщо в мене якісь особисті проблеми, і це замітно, я завжди знаю, що Лесі Андріївній, можна це довірити. 

Менше з тим, отже, продовження моєї історії.

Можливо, це смішно , але можу сміло зізнатись, що минулого року, я була закохана в Мирона. Він знав про це, ми пару зустрічей обіймались. Так, я люблю обійми, в скрутну хвилину , якщо будь-хто мене обійме, вони додають мені життя, радість, підтримку з сторони будь-кого, віру і хоробрість, можливо зовні я зла, егоїстка, все мені не так, але в душі я маленька дівчинка, яка боїться почути, коли підвищують на неї тон. Я дуже люблю бути такою маленькою дівчинкою , при своєму партнері. Більше ніхто мене такою не бачив, адже саме він, повернув її. Отже, пізніше якось так сталось, що все .  І далі я наново закохалась в свого партнера. Ми чудово провели літо, це літо було повністю нашим. 

Був момент, що все доходило до розриву. З початку 2 семестру, я почала спілкуватись з своїм класом, мені всеодно, чи хочуть вони цього, чи ні. Я чомусь знову відчула те почуття, яке було колись до Т.. Я не розуміла, як так, якщо я навіть з ним не спілкуюсь, ми посварились на кінець року. Я не могла контролювати себе. Одного дня, я написала йому, він надиво відповів мені, я сказала , щоб він прийшов в одне місце, поговорити, я дуже переживала, думала " можливо не пізно відмінити, але потім ні, треба закінчити це." Я довго думала, що сказати йому.  Нарешті, прийшла я до школи, побачила його, все згадалось, я трошки приборкала себе, тут я вийшла на коридор , там був він, думаю ну , що підемо нє, каже він своєму другу : " Почекай хвилиночку, я зараз прийду " , те саме сказала і я своїм подругам,  там де я сказала, його не було, я прийшла на ті сходи, де ми поцілувались вперше з Іваном, я дуже тут не хотіла бути, бачу та нема його, я вже переживала , поки не побачила його ногу, я зійшла під сходи , там сидить він .. Я прийшла кажу

-Привіт)

-Про що ти хотіла поговорити?

-Я хочу вибачитись через все, я дуже сумую за тобою, мені дуже бракує нашої дружби.

Ми розмовляли багато.. Настав кінець розмові, я думаю , ой , що зараз буде. Він обіймав мене, як ніхто ще ніколи . І тут я просто настільки сильно голосно заплакала, що капець. Ми назвали одне одного найкращими, і пішли. 

Одним словом, я кохаю безмежно свого партнера. Я не уявляю свого життя без цієї людини. Він моя опора, мій захист, моє кохання , моє золото.. Ось і кінець історії..