Продовження

От вже зима, січень, лютий, а я щаслива поруч з ним. Я нарешті щаслива, що він мій. Але не тут то було, в нього закохалась моя однокласниця, але знаєте, вона сказала це моїй подрузі, а вона мені, я робила все, що б вона заздрила, на її очах, я його обіймала, брала за руку, а вона стояла засмучена, але була історія, що ще одна дівчина, теж відчувала до нього симпатію. На початку жовтня, так тоді виявилось, що Аліна знала першою про мої почуття. В нас була група де ми всі спілкувались, він без причини просто назвав її " зайкою" , я впала в нерви, давай Аліну сварити, а я то забула, що вона не знає, але нічо. Вона сказала мені, що він теж їй подобається. Я сказала: "вау, клас, думаю ви будете разом", але ні . Не буде вона з ним, я взяла все в свої руки, я не дозволю їй взяти його в мене.. Я добилась, а далі , що там було , я не знаю , ми перестали спілкуватись. Ну пізніше, в Івана з'явилась подруга, ми теж встигли з нею подружитись, але мене страшно бісило, що час з нею, він завжди проводить. Він переключивсч на неї, я почала переживати, плакати, це був переломний момент в моєму житті, від березня до червня, я була так з ним, хоча він зовсім не звертав на мене увагу, в мене почались проблеми зі здоров'ям, я ледве ледве стрималась, щоб не плакати в школі, адже там я бачила їх. Мирослав мене підтримував, він був завжди зімною, давав поради, я навчилась жити з тим, що він проводить час з нею. Я хотіла розійтись з ним, мені набридло, але нічого, настав день, коли все скінчилось, але він все ж думав завжди про неї, сумував, я змучилась від цього всього, це був для мене момент " ти пахнеш перегаром - я перегоріла.." , але все стало на свої місця, він закінчив 9 клас і пішов в 10. Я впевнена на 100%, що він ніколи не забуде, як ми виходили на коридор, коли ми обіймались, в той час виходив деректор і бачив це все, коли вчителі запідозрили, що ми можемо бути разом і одна з них все сказала моїй бабі, і баба сказала, що він мені не пара, я не буду з ним, заборонила мені бути з ним і навіть дивитись на нього, вона наглядала за мною, але знаєте погано, ми завжди бачились і були разом, вона не перешкода, хоча вдома, я  слухала, який він поганий, шо він не пара мені. Але, головне він зімною, я не збиралась слухати її, вона замикала мене вдома, вона ходила вічно зімною, посилала вчителів, щоб наглядали за мною і зараз я з ним разом досі, вона не знає, знову він заборонений для мене. Але, настала весна.. скоро 16 березня, буде рік,як Іван завів собі подругу. Знаєте, зараз в нас ніби все добре, але в одночас, от так злюсь на нього через це, але десь глибоко в душі, я відчуваю провину,що вже цілий рік пройшов, а я кожен день йому це згадую.