Продовження

До мого класу зайшов якийсь хлопець, дуже гарний,а головне чорненький, я не наважилась нічого до нього сказати. Я дивилась на нього, він настільки сильно мені сподобався, але в цей час я була біля Т. 

 Я знову крутилась біля цього Т, пізніше цей хлопець, який мені сподобався, він також закохався начебто в ту дівчину, яку кохав Т і так він бігав за нею по школі, по дворі, будь-де, а Т це не подобалось. Т казав про своє кохання їй,а я читала і плакала, що я дуже багато часу намагалась хоча б привернути його увагу, як не до однокласниці чи подруги, а просто як дівчини. Ця дівчина, вона зустрічалась з ним, але вона його не кохала. Т повідомлення писав їй, вона показувала цілому класу. Просто, я настільки була засмучена, але я не показувала цього, я робила вигляд, що мені все одно і так само ж цей хлопець, який встиг мені сподобатись теж писав їй, що вона "його мрія" , що він хоче бути з нею і все тупік...

Але нічого,я ходила за цією дівчиною і в один момент, коли вона захищалась від цього хлопця, цей хлопець будемо так казати по імені Іван.(Так буде простіше)

Вона взяла цеглу і намагалась його вдарити, щоб він до неї не ліз, я сиділа біля неї , а вдарила вона мене,і в цей час наші погляди з Іваном якось пересіклись, я відчула дуже велику симпатію. Мені так сильно сподобались його очі, що просто я вже не знала, як мені бути без них.. Я поставила собі вибір кого краще вибрати Т чи Івана, тут я подумала якщо б я по-справжньому кохала Т, то я б не відчула симпатію до Івана. Тому я вибрала добиватись Івана.

На календарі 5 жовтня, я наважилась йому написати, я не знала, що саме мені написати, оскільки, я розуміла, що просто йому можливо не цікаво зі мною спілкуватися і так далі. Просто ставила дурні запитання. 

В той час була хвора вчителька,ця вчителька була його класною керівничкою.Я питала чи не бачив він Галину Богданівну, так десь до тижня часу, а далі я спілкувалася з ним вже нормально, а потім якось так закрутилося. Він здогадувався, що мені подобається.Десь тиждень питав чи я його не кохаю.В один день я не змогла вже мовчати, адже так серце тисло від болю, бо він не зімною.