Глава перша: Тінь у глухому куті

21:30

Мчачи темними вулицями слідчі намагалися наздогнати злочинця.

Зрештою втікач опинився в глухому куті, але здаватися не збирався. Перекинувши кілька ящиків і сміттєві баки що стояли на його шляху, він дочекався, поки слідчі оточать його з усіх боків.

Один із них — високий чоловік із міцною, м'язистою статурою — направив на нього  пістолет.

— Руки за голову.

Злочинець лише посміхнувся. Замість того щоб виконати наказ, він підніс руку до рота й швидко проковтнув невелику капсулу.

— Для вас повідомлення, слідчий Джеймс...

Його голос вже тремтів 

— Годинник проб'є дванадцять, а біла лілія  забарвится в червоне.

За кілька секунд чоловік захитався і впав на землю, з куточків губ виступила біла піна 

Слідчий миттєво кинувся до нього й перевірив пульс.Марно.

Поглянувши на напарника він леше похитав головою.

— Знову самогубець — важко видихнув напарник.

— Дзвони Майку. Нехай заберають тіло.

22:00

В приміщенні судмедекспертизи Майкл проводив розтин тіла.

За склом стояв слідчий Джеймс Орлов і спостерігав за його роботою.

— Та сама отрута що й минулого разу?

— В яблучко Джей.

— Ціанід швидка дія , судоми , задуха ,втрата свідомості в потім смерть за лічені хвилини.

Джеймс стиснув щелипу та провів рукою по іржаво- світло русому волосу 

— Знову повертаємося туди, звідки почали.

Не дочекавшись відповіді, він повернувся й пішов до відділку.

В середині його вже чекав Петр 

Джеймс сів за свій робочий стіл й відкинувся на спинку стільця потераючи переднісся 

— У нас друге самогубство на місці, а заціпок досі немає. — Джеймс промовив роздратовано 

—  Одна є, Останні слова того чоловіка — заперечив Петр — Годинник проб'є дванадцять а біла лілія забарвить в чорвоне — повторив Петр слова ті слова— Що це може означати? 

—  Не знаю, проте я дізнаюся.

— Вже пізно ходи до дому відпочинь завтра продовжиш ламати собі голову.

— Старий сам коли в останнє спав? 

— Місяць тому? 

Петр посміхнувся й накинув своє пальто 

— Чекаю біля виходу, підкинеш до зупинки? 

— Гаразд.

Коли старий вийшов Джеймс ще трохи посидів подумавши, після підвівся накинув свою кожанку й пішов до виходу.

Наступного ранку Джеймс увійшовши до офісу  застав несподівану картину.

Його напарник старший за нього на кілька років Старий Петр складав речі зі свого робочого столу в коробку.

— Старий куди це ти зібрався? 

Петро посміхнувся.

— На пенсію.

— На пенсію? Тобі ще й п'ятдесяти немає.

— Я йду у відставку 

Джеймс нахмурився 

— Надовго?

— Гадаю, назавжди.

Петр закрив коробку й подивився на нього.

— І не радій сильно, на моє місце пришлють нового напарника.

Джеймс сперся на його стіл.

— Обійдуся.

— Будеш сумувати?

— Ні.

Петро тихо засміявся.

За всі роки роботи він добре вивчив Джеймса. Для більшості він був холоднокровний, суворий слідчий, але Петро знав, за цією крижаною маскою ховалася зовсім інша людина.

— Не заганяй нового напарника.

— якщо він плутамется під ногами, нічого не обіцяю 

— Сподіваюся ви зможете порозумітися.

— Не затягуй з відставкою.

Петр посміхнувся.

Схоже, Джеймс усе ж таки трохи пом'якшав.

Поплискавши його по плечу він попрямував до виходу.

— побачимось Джей.

— Бувай старий.

Джеймс ще кілька хвилин дивився йому вслід після чого повернувся до свого столу.

Не встиг він сісти як почув знайомий голос 

— Джеймс, до мене в кабінет 

Він підняв погляд на начальника й неохоче пішов за ним.

Кабінет начальника зустрів його звичним безладом із паперів та справ.

— Сідай — коротко кинув начальник.

— Якщо це про Петра, то я вже все знаю.

— Не тільки про нього.

Джеймс мовчки схрестив руки на грудях.

— Завтра о восьмій, познайомившся з новим напарником 

— Мені не потрібен напарник.

— Це не обговорюється.

— Я чудово працюю сам.

Начальник важко зітхнув 

— Джеймсе, кожного разу одна й та ж розмова.

— І кожного разу моя відповідь не змінюється 

— І моя теж.

Кілька секунд і кабінеті повисла тиша.

— Хто він?— нарешті запитав Джеймс 

На обличчі начальника з'явилася дивна посмішка.

—Побачиш завтра.

— Це означає, що мені не сподобається 

—  О восьмій ранку, не запізнюйся.

Джеймс піднявся з крісла 

— Не обіцяю 

— Геть звідси. 

Ледь посміхнувшись Джеймс вийшов з кабінету 

Він навіть не підозрював що вже завтра, його життя повернеться догори дриґом.