Розділ 3

/Томас/

 Помста. П’ять букв, одне слово та цілий спектр емоцій. Помста. Солодка, інтригуюча. Вона вабить тебе, кличе за собою і веде в прірву.

 Коли тебе зрадили вперше – це боляче, страшно і до глибини душі образливо. Твоя душа страждає, намагаючись зрозуміти «чому» і «за що» її зрадили.

 Коли це трапляється вдруге – ти злишся та відчуваєш розчарування. Пекучий біль роздирає твоє серце.

 Коли тебе зрадили двоє найдорожчих тобі людей, ти не просто ображений. Ти убитий. Розчавлений. Принижений. І коли, здавалося б, уже нічим дихати, життя дарує новий ковток повітря і нову мету. Тобто, помсту.

 В одну мить твоє життя і все, що ти знав, й кому вірив – перетворюється в порожнечу. А найближчі та найрідніші люди стають зрадниками й катами.

 Мій брат завжди був моїм другом і порадником. Він все життя підтримував мене, навіть не дивлячись на спроби батька нас розділити. Я любив Ніколаса, довіряв йому і дорожив нашими братніми почуттями до одного моменту.

 Все трапилося раптово, і нібито не зі мною. Тільки увійшовши у свою квартиру, я відразу відчув що щось там відбулося. На підлозі в коридорі та вітальні валялися жіночі речі, і відчувався запах кубинських сигарет. Напівтемрява кімнат була розбавлена променями настінних ламп, а тиша квартири – солодкими стогонами молодої жінки.

 Було не складно здогадатися, чим займається моя без п’яти хвилин дружина, та мій брат. А увійшовши в спальню, двері якої вони навіть не спромоглися закрити, я побачив те, що назавжди вбило в мені кохання.

 Ніколас сидів на ліжку, обіймаючи напівголу Мері. З боку це виглядало просто огидно. Нудота відразу підступила до горла, але я стримав порив. Бажаючи подивитися в очі тій, яка вбила мене своїм вчинком.

 – Пробач... – промимрила Мері, прикриваючи руками груди. – Але, він сам прийшов... – мене зовсім не цікавили її виправдання, як і пояснення мого брата. Я з презирством подивився на його затуманений погляд й просто пішов.

 З того дня, я перестав жити ілюзіями про любов та дружбу. Я став жити думками про помсту. І якщо з Мері все вийшло швидко і легко, то з братом справа була складнішою.

 Викреслити Мері з мого життя я зміг, але ось з серця – ні. Я ще довгий час мучився, згадуючи ніжність її губ і солодкий голос, який так вабив мене. Її любов була для мене як наркотик. І це, в результаті, стало моєю погибеллю.

 Колись давно, я думав, що любов вчить нас бачити красу там, де її немає. Вірив, що вона вчить нас любити й цінувати один одного такими, якими ми є насправді. Однак, мене любов навчила зовсім іншим речам. Це дивовижне і неземне почуття перетворило мене в циніка і скептика. Я більше не бажав закохуватися, пізнавати людину і марити нею ночами.

 Натомість, я вивчив, як розпізнавати потворність людської душі навіть там, де вона прихована за численними фальшивими посмішками. Оскільки кожен з нас носить маску, то і кожен вміє брехати й обманювати. Різниця лише в тому, коли та для чого ми це робимо.

 Хтось любить настільки сильно, що боїться бути справжнім перед своїм коханим, а хтось – такий, як наречена мого брата – просто сліпо переслідує власні меркантильні цілі. Сам я виріс в досить забезпеченій сім’ї та ніколи й ні в чому не відчував потреби. Однак, цінувати та поважати інших мене навчила мама. Єдина жінка в усьому світі, яка була гідна моєї любові.

 Від таких дівчат, як Маргарита, мене нудить. Хочеться взяти її тендітне тіло в руки й витрусити з не всю цю дурість.

 Я завжди ненавидів людей, які оцінюють любов й турботу інших кількістю зелених папірців. І ця, Марго, така ж як і багато інших сучасних дівчат. Красива обкладинка, а всередині пустушка. Пшик. Забери у неї дороге плаття, туфлі, зітри макіяж і примусь хоч день попрацювати в задушливому офісі, й ви побачите, як ця принцеса сама перетворитися на гарбуз.

 І я не здивуюся, якщо братик схаменутися не встигне, як вона прибере все до своїх рук. Ось, вона  зуміла обвести круг пальця нашого батька. Вони ще не оголосили про заручини, а батько вже називає її дорогою невісткою і мало не вистрибує зі штанів, мріючи поріднитися з сімейством Мюллерів.

 Батько завжди був дивною людиною. Він більше любив свій бізнес, ніж нашу сім’ю. Навіть після смерті матері, його не особливо хвилювало, що відбувається зі мною і Ніком. Але, як тільки Ніколас вирішив одружитися, він раптом згадав про дітей. Або зрозумів, що союз брата з цієї розмальованою шатенкою здатний принести йому чергову прибуток.

 Спостерігати за грою миловидної шатенки було смішно та забавно. Дивитися, як вона зі шкіри пнеться, щоб сподобатися всім, в тому числі й мені.

 «Даремно так стараєшся, лялечко!» – подумав про себе, фальшиво усміхаючись їй. – «Але якщо тобі так подобається грати, ми пограємось!»

 Якоїсь особистої неприязні до дівчини у мене не було, але ось позлити брата, використовуючи її, я був радий. Особливо, довідавшись про те, що їх шлюб лише «спектакль». Братик ніколи не вірив в кохання та не бажав втрачати своє серце, віддавши його одній з мисливиць за грошима. Саме тому вибрав собі дружину серед тих дівчат, чиї сім’ї мали такий же статус, як і наша. Чому його обраницею стала саме Маргарита Мюллер, я не знав. Та й не бажав з’ясовувати. Мені було досить того, що цей союз був потрібен братові. А значить, моя помста могла здійснитися дуже скоро.

 Оголосити цьому милому створенню війну не склало труднощів. Вона, сама того не розуміючи, бігла мені на зустріч. На кожну шпильку відповідала жартами, на кожне зауваження – невинно кліпала. Маргарита зображала з себе святу невинність, але вена на її шия, пульсуюча, свідчила про те, що я на вірному шляху. Ця дівчинка була готова зірватися з гачка, і послати дорогого братика з його пропозицією в далекі краї.

 З кожною новою зустріччю, я все більше розпалював в Марго бажання спопелити мене одним лише поглядом. Втім, вона це регулярно робила, якщо ми перебували одні в приміщенні.