Мартін
З борту літака йду одразу у вбиральню. Треба привести себе до ладу після довгого перельоту і перевірити, чи все нормально з моїм зовнішнім виглядом.
Кидаю сумку з речами біля умивальника, а сам розглядаю своє відображення. Все начебто нормально. Кепка, окуляри, кофта з капюшоном, щоб прикрити татуювання на шиї. Сумніваюсь, що люди, які летять кудись, або ж тільки прилетіли, як я, впізнають мене. Ніхто при здоровому глузді не здогадається, що цей стрьомний тип – відомий американський актор.
У кишені джинсів починає дзвонити телефон. Коли дістаю його, бачу, що це Лія, і одразу відповідаю.
– Ти прилетів? Водій чекає біля входу, – заявляє нетерпляче.
– Буду через кілька хвилин, – кажу.
– Як тобі тут? – цікавиться дівчина.
– Поки не знаю, – розглядаю стіни вбиральні. – Я ж не бачив нічого ще.
Закінчую дзвінок і залишаю вбиральню. На мене ніхто не звертає уваги, і це просто чудово. Біля входу дійсно тупцює на місці поруч із білим Mercedes мій водій.
– Мартін? – питає зніяковіло, коли наближаюсь.
– Він самий, – кажу і передаю йому сумку. Поки він кладе її у багажник, сідаю на заднє сидіння.
Не люблю довгі перельоти й, чесно кажучи, взагалі не до кінця розумію, навіщо погодився на цю авантюру. Це все Лія. У неї важливий показ завтра, і вона вирішила, що я теж повинен там бути.
Ми дружимо багато років, і я просто не зміг їй відмовити. Дуже сподіваюсь, що проблем ця авантюра мені не принесе.
Рівно через двадцять хвилин автомобіль зупиняється біля входу у готель. Водій дістає з багажника мою сумку, і ми разом проходимо всередину. Ось тут на мене витріщаються так, наче я з Марса прилетів, а не з Америки.
Водій просить зачекати хвилину і сам розбирається з адміністрацією. Мабуть, він таки пояснює, хто я, тому що дівчата-адміністратори перешіптуються і починають поправляти макіяж. Нічого нового.
– Ходімо. Ваш номер поруч із номером міс Лії, – водій просить мене йти за ним, і я слухаюсь.
Їдемо ліфтом на третій поверх, а тоді йдемо в кінець коридору. Двері відчиняються, і нарешті я потрапляю туди, де зможу прийняти душ і відпочити.
– Залишаю вам ключ і свій номер телефону. Якщо буде бажання поїхати кудись – наберіть мене, – чоловік залишає на тумбі ключі та свою візитку. Коли він йде, я знімаю кепку, окуляри й куйовджу рукою світле волосся.
Не роздивляючись номер, йду відразу в душ. Треба освіжитись і зібрати думки докупи. Різні часові пояси діють на мене дуже сильно. Очі печуть і кортить лягти спати.
Коли виходжу з душу, радію, що хоча б рушником огорнув усі стратегічно важливі місця. На дивані сидить Лія у розкішній сукні червоного кольору, і, коли її погляд гуляє моїм тілом, стає ніяково. Лія мені як сестра, але точно не дівчина. Щось мені підказує, що вона думає зовсім не так.
– У тебе є ключ від мого номера? – кажу стримано.
– Звісно, – Лія ефектно підводиться на ноги та наближається до мене. Вона шалено гарна. І знає про це. Модель, актриса і просто красуня. – Ти проти?
Її рука опускається на моє плече, і Лія дуже повільно цілує мене в щоку.
– Та ні, – кажу.
– Знаєш, я до останнього не вірила, що ти погодишся на мою пропозицію, – Лія не поспішає забирати свою руку. Вона торкається пальцями татуювання і, мабуть, чекає якогось ефекту, але його немає. – Але ти зміг мене здивувати.
– Сам досі повірити не можу, – хмикаю. – Повечеряємо разом? Я голодний.
– Замовлю все в номер. Тобі не варто світитись. Скоро повернуся.
Лія залишає номер, а я одягаю джинси та футболку від гріха подалі. Я не збираюсь сидіти в номері всі дні, що тут проведу. Сьогодні зроблю виняток. Вечеря – і спати. А от завтра хочу провести екскурсію. Думаю, буде цікаво.
Лія повертається через двадцять хвилин у тій же сукні та просить пройти в її номер, який дійсно розташований по сусідству.
Поки вечеряємо, вона розповідає мені про свій завтрашній показ. Не скажу, що мені цікаво про це слухати, але перебивати не хочу. Знаю, як для Лії все це важливо. Точно так само, як для мене кіноіндустрія.
– Мартіне, чим думаєш завтра займатись? У мене репетиції від самого ранку, – зітхає подруга.
– Попрошу водія провести мені екскурсію містом, – знизую плечима. – Дорогою в готель я дрімав і до пуття нічого не бачив.
– Попрошу тебе бути вкрай обережним! Ніхто не має дізнатися, що ти прилетів сюди. Принаймні до завтрашнього показу.
– Ліє, не варто мене вчити тому, що я і сам знаю, – кажу твердо. Я дійсно не люблю повчань збоку.
– Я не це мала на увазі, – одразу ж винно випалює дівчина.
– Я краще до себе піду, – підводжусь з-за столу і йду до дверей. – Дякую за вечерю, Ліє. Було смачно.
Мартін
Прокинувшись наступного ранку, замовляю сніданок у номер. Поснідавши, збираюсь на прогулянку. Сидіти в чотирьох стінах – точно не те, чого я хочу.
#22 в Сучасна проза
#181 в Любовні романи
протистояння характерів, виправлення помилок, сильні_почуття
Відредаговано: 18.11.2023