Naodinci (філософія життя без шуму)
Продовження. ЧАСТИНА 3. Хибні способи втечі (відвертість)
Постійна зайнятість
Чи було у вас відчуття, що ви не можете просто подивитися фільм? Без почуття провини, що в цей момент могли б зробити щось «корисне». Але хто визначив, що є корисним, а що — ні? Суспільство? Чи ми самі?
Перебуваючи в такому стані, ми ніби втікаємо від себе, виправдовуючись: «Я ж поливаю газон, прибираю будинок, я хороший, я не лінуюся». Бувало таке?
Що це насправді? Перед ким ми сповідаємося? Точно не перед собою. Хто заклав у нас почуття провини за те, що ми можемо просто відпочивати після складного дня? Або навіть просто відпочивати — без пояснень і виправдань.
Ми ж дорослі люди й самі вирішуємо, що нам потрібно і чого ми хочемо. То чому всередині нас живе та маленька дитина, яка боїться, що мама зайде й побачить: нічого не робить, не вчить уроки, не прибирає іграшки — і за це накричать або осудливо подивляться?
Алкоголь, серіали, стрічка
Біжимо від реальності? Можливо.
А може, настав час змін?
Замість звичних способів втечі — алкоголь, серіали, нескінченна стрічка — спробувати час із собою. Побути наодинці. Вийти на прогулянку. Побігти. Зайнятися хобі.
Не як обов’язок. А як можливість знову почути себе?
#698 в Різне
#98 в Не художня література
Відредаговано: 25.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
