Naodinci (філософія життя без шуму)
Продовження. ЧАСТИНА 2. Зустріч із тишею (чесність із собою)
Навіщо ми заповнюємо кожну паузу
У попередньому абзаці «Тиша, яка лякає» я розповідала про ситуацію з подругами. І ось виникає питання: чому ми так боїмося мовчати? Чому прагнемо заповнити кожну паузу словами, навіть якщо вони іноді звучать порожньо? Коли ми говоримо без зупинки, опонент відчуває наш тривожний подих, наші хвилювання, наш страх мовчання.
А що робимо ми, опинившись на місці іншого? Перебиваємо і беремо слово в свої руки? Закриваємо розмову, ніби вона вже не має значення? Які емоції пробуджуються в цю мить — роздратування, відчуження, холодна самотність?
Можливо, ми так прагнемо заповнити кожну секунду голосом, бо боїмося повернутися в ті моменти, коли нас не слухали, коли наші слова залишалися непоміченими. А можливо, колись нас змушували мовчати, відчуваючи провину за кожне сказане слово. І тепер тиша лякає нас сильніше, ніж будь-який шум.
#698 в Різне
#98 в Не художня література
Відредаговано: 25.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
