Попіл наостанок

Побачивши себе на ліжку – завмерла стовпом. Я лежала в чорній мереживній білизні, яка практично нічого стратегічного не прикривала. Можна навіть наважитись сказати, що я лежала абсолютно гола. Мій образ довершували макіяж та зачіска. Вже хотіла пред’являти претензії та мене випередили поясненнями.

– Ти сама мене так зустріла, коли я до тебе приїхав, – почав виправдовуватися Марк.

– Це не моя білизна, – запевнила його я. У відповідь почула сумне «шкода».

– Чим це ти її відрубав?                                                                               

– Тим чим і вона тебе, – вказав він на букет темно-бордових троянд на туалетному столику. – Це спеціальний порошок темно-бордового кольору зі специфічним запахом що має назву «Сонна смерть». Але потрібно знати пропорції. У Катрін завжди з цим було туго. Вчора ввечері ти знову ледь не загинула через цей порошок.

– Що ти маєш на увазі? – запитала переляканим голосом.

– Ти вчора приймала ванну разом з цим порошком. Ним були оброблені пелюстки троянд у твоїй ванні, а ще піна для ванни та лосьйон для тіла. Де ти це тільки все взяла?

– В спеціальному наборі. На роботі всім роздали такі. Вони були іменні. Сказали, що це невеличкі презенти від нового директора.

– Я не віддавав таких розпоряджень, – запевнив мене Марк і наказав: – Сідай на стілець.

Виконавши його наказ здивовано запитала:

– Ой! А звідки ти знаєш про ванну?

– Я вже близько семи місяців намагаюся таємно співіснувати з тобою в цій квартирі, – злегка посміхнувся мій алхімік, прив’язуючи мене мотузками то стільця.

– Ах ти ж...! – почала я вже підіймати галас та мене перебили.

– Не сварися! А ще краще подякуй мені за свій вчасний порятунок. Я ледве тебе розбудив. Ти навіть мене не помітила. Доза порошку у твоєму іменному наборі була досить сильною.

– Дякую. Але твоє таємне перебування у моїй квартирі я тобі не пробачу.

– Ти моя дружина, – наголосив в свою чергу Марк.

– Невже? Це навіть не моє тіло, – промовила я, гордовито припіднявши своє підборіддя.

Тим часом Марк підійшов до ліжка з явним наміром розбудити сплячу красуню. «Ти її ще поцілуй», – подумала я про себе, не наважившись промовити це в голос.

– Зараз ми виправимо дану ситуацію.

З цими словами алхімік підняв з підлоги величезну металеву каструлю та вилив увесь її вміст прямо на моє обличчя. Судячи з маленьких прозорих кубиків, які розлетілися в усі сторони, це була вода з льодом. Від крижаного потоку моє тіло миттєво прокинулося, а точніше – прокинулася Катрін.

– Навіть не ворушись, – гнівно проричав до неї Марк. – Просто залишайся на місці і розповідай з яким демоном у тебе договір та в чому він полягає.

– І чого б це мені перед тобою сповідатися? – запитала Катрін, витираючи долонями мокре обличчя та припіднімаючись на ліктях. – Вже залишилось недовго. Скоро дух вогню прийде за платою, тому раджу тобі сховатися, Катрін, – звернулася вона вже до мене. – Я хотіла помінятися тілами з тобою раніше, але необхідно щоб вік обох осіб на час проведення ритуалу був не менше тридцяти. Тож довелося чекати твого дня народження і влаштуватись працювати у редакцію аби ти завжди була під моїм пильним наглядом. Завдяки відмінній роботі духа Маркіан пропустив вже два твоїх переродження. Він просто не давав йому відчути твою душу. Дізнавшись який саме ритуал провів над твої тілом Маркіан я присяглася, що якщо він не буде зі мною, то він не буде і з тобою. Домовленість з духом скріплена моєю кров’ю, тож він прийде за обіцяною йому душею, яка знаходиться в моєму тілі.

– Дух вогню?! – здивовано вигукнув Марк. – Джин – дух вогню! У тебе домовленість з джином?! Взагалі стріху зірвало?! Краще б вже домовилась з демоном! Будь-які душі, які забирає джин вже більше ніколи не перероджуються. Вони стають втраченими назавжди. Ти ніколи не зможеш перехитрувати джина. Ці духи дуже розумні та хитрі.

– Але чому ваша домовленість дійшла кінця? – вступила в розмову я.

І тут біля мене на килимі спалахнув вогонь висотою в людський зріст. Він нагадував яскраве багаття в якому проявлявся чоловічий силует.

– Бо він все ж знайшов тебе і ви вдвох зустрілися поглядами. Це було однією з умов даної домовленості, – почувся шиплячий голос з вогню. – Я джин Карнай – дух вогню, один з багатьох, і я прийшов за своєю платою. От тільки душа в тілі не та.

– Яка тобі різниця?! – запанікувала Катрін. – Душа є душа!

– Ах ти ж тупа шмаркачко! Я існував ще коли світ лише створювався! Не смій зі мною так розмовляти! – зашипів знову голос з вогню. – Різниця є. Домовленість була з відьмою, тож я прийшов за відьминою душею…, яка зробила велику помилку.

– Ти відьма!!! – закричали ми з Марком в один голос.

– Так, – підтвердила зі зловісною посмішкою на моєму обличчі Катрін. – І до цього часу жодна жива душа про це не знала. А єдина помилка, яку я зробила у житті то це Даніель.

– Але ж він тебе так кохає… – процідив крізь зуби Марк.

– Кохає?! – залилася та у відповідь сміхом. – Я причарувала його ще при першій нашій зустрічі. Так, я знала хто він насправді. Для мене він став щасливим виграшем. Ставши його дружиною я отримала вічне життя та молодість, доступ до його фінансів та можливостей, а головне – до знань алхіміків. Шкода, що не вдалося причарувати тебе.