Наодинці з собою

Навіки

"Навіки"

Ти пам'ятаєш парк, цей шелест листя,
І ми в нім такі закохані ідем,
Нічні вогні старого міста,
Неначе відблиск діадем.

А ще, здавалося б, не так давно,
Ми тільки друзями були.
Все закрутилось, ніби як в кіно,
Почуття нових відтінків набули.

Тепер мене ти за руку ведеш,
Тепер й навіки я твоя дружина,
Якщо в житті раптово ти впадеш,
Тебе підтримає твоя єдина.

Мій сум і біль ти забереш і розвієш,
На те місце посадиш ніжнії квіти,
Обнімеш мене і щастю радієш,
Що ростуть в нас чудовії діти!

Подобається

#3609 в Різне
#938 в Поезія
#3525 в Сучасна проза

Відредаговано: 08.11.2021