Наодинці з собою

Горобина ніч

      "Горобина ніч"

Навіщо губити, навіщо страждати,
Якщо свого кохання не можеш їй дати.
Відпусти хай летить, твоя ніжна пташка,
Шкода, що не склалась у вас своя казка.

Зрозумівши, що скоїв, ти будеш шукати, 
Бо тільки з нею, міг щастя зазнати. 
У світі пташок, їх лагідний спів, 
Знайти ту одну, так і не зумів. 

Шукав він у полі, де сильний вітер,
Замість нього інший, сльози їй витер.
Блукав у садах, де вишня цвіла, 
А вона вже кохання там своє знайшла. 

Колись про вас, лиш весна нагадає,
І  ця мелодія, що соловейко співає. 
Й ніжна, п'янка горобина ніч,
Розкаже, як були тоді ви віч-на-віч. 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше