Наодинці з собою

Горобина ніч

"Горобина ніч"

Навіщо губити, навіщо страждати,
Якщо свого кохання не можеш їй дати.
Відпусти хай летить, твоя ніжна пташка,
Шкода, що не склалась у вас своя казка.

Зрозумівши, що скоїв, ти будеш шукати,
Бо тільки з нею, міг щастя зазнати.
У світі пташок, їх лагідний спів,
Знайти ту одну, так і не зумів.

Шукав він у полі, де сильний вітер,
Замість нього інший, сльози їй витер.
Блукав у садах, де вишня цвіла,
А вона вже кохання там своє знайшла.

Колись про вас, лиш весна нагадає,
І ця мелодія, що соловейко співає.
Й ніжна, п'янка горобина ніч,
Розкаже, як були тоді ви віч-на-віч.

Подобається

#3611 в Різне
#938 в Поезія
#3516 в Сучасна проза

Відредаговано: 08.11.2021