1847

– Томасе! Томасе, а одружися зі мною, а?! – підстрибуючи немов на пружинка раптом вигукнула маленька рудоволоса дівчинка в мереживній рожевій сукні та капелюшку. В руці вона тримала розкриту парасольку від сонця, яку підтримувала плечем. Її супроводжував гарний темноволосий кароокий пан, що був одягнений  за останньою модою того часу. Заклавши обидві руки за спину він повільно прогулювався вуличками Львова з маленькою рудоволосою красунею і аж зашпортнувся на рівному місці коли почув її, так би мовити, прохання.

– Дитино, – ласкавим голосом, на який тільки був спроможний цієї миті, промовив у відповідь чоловік, – не верзи дурниць.

– Дитино…?! – обурилася розгнівано дівчинка. – Це ще хто з нас дитина?

– Звісно ж ти, – задоволено посміхнувся чоловік. – Маленьке руденьке вередливе дівча схоже на барбарис. Така ж кислюча, як і ті ягоди. Я коли тебе бачу – у мене аж оскома в роті, така сама, як і від твоєї матері. Нестерпна жінка… Фу!

– Щодо мами, мушу визнати, ти маєш рацію Та я не розумію інше… Якщо ти мною так гидуєш, то чому згодився на прогулянку? – запитала обурена дівчинка свого компаньйона.

– Бо не маю вибору, – розгнівано відповів той. – Твоя мати вибирає собі нове ганчір’я з криноліном, аби похизуватися перед знаттю, а твій батько, який прожити без неї не може ані хвилини, попросив про послугу мого старшого брата. А оскільки мій старший брат зараз дуже зайнятий, бо упадає за однією продавчинею…

– А ти можеш поупадати за мною…? – трохи кокетливо перебила його запитанням дівчинка.

– Тобі сім! – вигукнув знервовано чоловік. – Я не збоченець…

– Мені десять! – ще більше обурилась дівчинка.

– О, так! Це повністю змінює справу, – з легкою іронією проговорив чоловік. – Ти руде нестерпне дівчисько в ластовинні. Колись давно я зустрів одну дуже гарну рудоволосу відьмочку… Вона втекла від мене, поранивши в плече… У мене навіть шрам лишився на згадку. Відтоді я її більше ніколи не бачив, хоч і досі шукаю… І відтоді я ненавиджу рудоволосих нестерпних дівчиськ як ти. Барбариска – от ти хто! Від тепер так тебе і називатиму. Доречі, непогана назва для якихось спецій чи ласощів… а може цукерок… Треба подумати над цим. Можливо зможу підкинути комусь цю ідею… А ти залиш мене в спокої і просто прогулюйся поряд мовчки. Дякую!

– Дивись аби ти через декілька років не пошкодував про свої слова, – загадково прошепотіла дівчинка. – Може я твоя доля? А ти так візьмеш і проґавиш своє щастя? Я ж виросту…

– О, не переймайся! – впевнено вигукнув чоловік та розсміявся. – Я на тебе і не гляну! Обіцяю!!!

– Ой, не зарікайся, – таємничо посміхнулася дівчинка йому у відповідь та продовжила свою прогулянку мовчки, з захопленням розглядаючи свого супровідника.

– Марі! Маленька руда красуне! – пролунав теплий чоловічий голос позаду них. Дівчинка вмить озирнулася і побачила перед собою темноволосого чоловіка, який був дуже схожий на її злючого компаньйона, і радісно вигукнула:

– Маркіане! Нарешті! Твій брат нестерпний! Для нього справжня мука зі мною прогулюватися!

Чоловік підхопив дівчинку на руки доки вона скаржилася йому на свого супровідника.

– Томасе, я просив тебе наглянути за крихіткою Марі, а не ображати її своїм базіканням, – у повчальному тоні почав розмову чоловік. – Ви вічно лаєтесь. Так і до весілля у вас справа дійде…

– Так, так! От і я про це говорю! Я не проти, – піддакнула йому Марі.

– Нізащо в світі! Не верзи дурниць! – голосно запротестував Томас.

– Ой, не зарікайся, – розсміявся Маркіан. – Доречі, щодо весілля, – звернувся він вже до дівчинки, – я вирішив одружитися. Може чарівна маленька пані порадить дорослому пану, що йому подарувати його прекрасній нареченій в день весілля?

Марі трошки подумавши відповіла:

– Подаруй їй кулон з місячного кришталю. Я знаю у тебе є такий, бачила… Думаю він стане їй у нагоді.

– Маленька пронирлива хитрунка, – поглянув з посмішкою Маркіан на маленьку красуню. – А ти маєш рацію…

– Вітаю тебе, брате, – радісно промовив Томас та злегка вклонився. Чоловік натомість відповів йому кивком голови, не випускаючи дівчинку зі своїх рук, та запропонував:

– Що ж, давайте трохи прогуляємося разом доки чекаємо на твоїх батьків Марі. Думаю Дан і Катрін скоро до нас приєднаються.