Епілог

– Томасе, нарешті! Ти її знайшов? – звернулася до свого чоловіка Марі підриваючись швидко з дивану. Їхня донька зникла без жодних слідів під час таємної експедиції в джунглях Амазонки два місяці тому. Про її зникнення повідомив її компаньйон Богдан. Бідного пацюка постійно доводилось відпоювати заспокійливими травами. Його переживання зрозуміти можна – компаньйон без своєї відьми довго не живе…

Весь цей час Томас та Марі не переставали шукати її підключивши всі ресурси ради алхіміків.

– Ні, – відповів Томас. – Проте, мене знайшов дехто, хто стверджує, що знає де зараз перебуває наша донька. З цими словами чоловік відступив трохи в сторону та зайняв місце біля Марі. Тільки після цього вона побачила що за Томасом слідувала закутана в срібно-білу мантію дівчина. Капор чудово приховував її обличчя демонструючи лише її губи та підборіддя. Через секунду дівчина кинула щось маленьке на підлогу і перед ними з’явилася реалістична голограма Тамалії, яка говорила так неначе була справжньою людиною. Прожиті нею віки жодним чином не позначилися на її зовнішності. Її зачіску прикрашала кришталева діадема, а сама вона була одягнена  в білу сукню зі срібною вишивкою та блискучим камінням.

– Вітаю вас, мамо і тату, – почала вона. – Минуло так багато часу відтоді як я бачила вас востаннє. Я бачила неймовірні речі за весь цей проміжок часу. Я бачила зародження цивілізацій та релігій. Багато історичних подій я бачила на власні очі. У мене чудовий чоловік та багато дітей, онуків та правнуків. Та я весь час сумувала за вами і ніколи не забувала як сильно я вас люблю. І я дуже сумую без свого компаньйона… Тож тепер я хочу запросити вас у свій новий дім. Там, далеко в Антарктиді, між крижаними стінами є прохід. Це вхід в інший світ, в іншу реальність. Я чекаю на вас там. Для цієї подорожі я обрала для вас найкращого провідника. Вона проведе вас до мене… до нас. Ми всі чекаємо на ваш візит.

Як тільки голограма Тамалії закінчила свою промову незнайомка у мантії зняла свій капор. Під ним виявилась точна копія обличчя Марі, щоправда з кількома відмінностями. Дівчина мала білосніжне хвилясте волосся та карі очі, відтінок яких був точнісінько такий як у Томаса. При тому всьому брови та вії у неї були темними. Томас та Марі синхронно повідкривали роти та переглянулися між собою.

– Бабусю, дідусю… вітаю вас! Дуже рада з вами познайомитись, – промовила до них біловолоса красуня. – Я Медея. Або просто Дея. То що, ви готові до подорожі?