Частина 19

Лише через дев’ять днів Андрій зміг повернутися до Даркнету. Тепер він мав доступ до Нано світу та Даркнету зі своєї кімнати, без необхідності використовувати двері переходу. 

Відразу ж до кімнати зайшов Пес. Коли хтось підключається до системи про це повідомляється на сервер угрупування. “Ходімо зі мною, тебе хоче бачити Руф ”

Руф сидів біля чайного столику, на якому знаходився чабань, так званий столик для чайних церемоній. Ісинський чайник та чайні піали. На чабані також стояла фігурка дракона, яку Руф обливав першим проливом чаю.

• не стійте - Андрій та Пес приєдналися до церемонії.
• якийсь дивний чай.
• цей чай зветься - сі цзинь чжень, що означає, тонкі золоті голки. Листочки чаю, при висушуванні, скручуються і приймають золотистий окрас, звідси і назва - Руф налив Андрію та Псу в їх піали.
• а ви чому собі не налили? - підмітив Андрій.
• з мене вже досить - чай мав, яскраво червоний відтінок, та м’який медовий аромат. 
• за кого ви тоді питали у Саші? - Андрій не став тягнути, перейшов відразу до справи.
• для тебе це так важливо?
• я хочу знайти його і помститися за те що він зробив із Сашею.
• прикро тобі про це говорити, але нічого не вийде - Андрій відставив піалу в бік - той кого ти так бажаєш знайти, в цьому світі майже бог.
• не розумію, що це означає.
• те й означає, ця людина, один із тих хто написав Даркнет, він знає код програми, знає всі підводні камені, а ще він чортів геній, навіть я не до кінця розумію, на що він здатний.
• але навіщо, такому генію, як ви говорите, майже богу, займатися такими речами, якесь безглуздя - Руф підвівся з крісла та підійшов до вікна.
• справа в тому, що Анонімус хоче контролювати Даркнет. Він егоїстичний, самозакоханий, з замашками бога. Але є проблема, закони Даркнету. Вписані в код, вони диктують свої правила. Хочеш мати владу, тоді маєш мати армію. Кожна банда, має свою маленьку армію, яка контролює частину міста, так просто їх не злякати. В якийсь момент, Анонімус просто зник, давно про нього нічого не було чути. Та ось він знову з’явився, і як бачиш не з пустими руками.  
• ви хочете сказати він зміг, сам, написати ідеальний штучний інтелект?
• ми всі стали тому свідки, Саша це лише початок, він хоче армію.
• ні, я не вірю, не можна просто взяти, дати комусь свідомість, лише для того щоб когось вбити - Андрій різко піднявся на ноги, та пішов до дверей, Пес підвівся за ним.
• ти куди? - в наздогін запитав Руф.
• я маю дістатися до Марича, чомусь же Анонімус захотів прикінчити його, отже він щось знає.
• і як ти собі це уявляєш, без руки, без зброї, після того що ти йому зробив.
• тоді дайте мені зброю - Руф лише посміхнувся.
• а гроші у тебе є на ту зброю, хлопче ти забуваєш, тут за все потрібно платити, ти Олежці винен по меншій мірі під сто тисяч за все те спорядження - Андрій тримався за ручку дверей, майже її провернув - ні я не можу тебе силою тримати, іди звичайно, помирай, але ні я, ні Пес, допомагати не стане - втрутився і Пес. 
• послухай мене хлопче, в тебе було вдосталь часу переварити, оце все, тобі хочеться помсти, але будемо чесними, ти ніхто, тебе розчавлять та розітруть, і в ту ж секунду забудуть.
• ну так навіщо було мене сюди повертати, так би і сказали.
• ні малий, ти нас не чуєш, працюй з нами, зароби грошенят, стань сильнішим, купи зброю та збери людей, і тоді у тебе навіть буде якийсь шанс. 
• якщо ти приймеш таку пропозицію, то Терра дасть тобі в борг, на нову руку та зброю, то що? - Андрій відпустив ручку дверей. Стоючи перед Руфом та Псом, він відчував себе хлопчиськом. Знову те саме відчуття, власної слабкості.
• я згоден.

 Пес відразу ж відвіз Андрія до Олежки, для того щоб той зробив йому руку. Виявилося, що Олежка першокласний майстер і в цій сфері. Саме так він і познайомився з Псом, роблячи кінцівки людям з Терри.

Побачивши Андрія, він ніби відчув, та все зрозумів.

• тому що вона дурепа, сама пішла - Андрій розповів за те що вони змогли дістатися Терри, але хтось втрутився і вона вчинила майже самогубство.
• все це максимально дивно, скільки сил витратити щоб втекти, і так вчинити, нісенітниця якась.
• не забивай дурним голову, це її вибір.
• а ти як?
• а що я, як бачиш, без руки - Андрій намагався не виглядати подавленим, та виходило не дуже, і це було помітно.
• ясно, значить ти тепер в Террі, хто б міг подумати.
• я сам не в захваті, та мені натякнули що я тут ніхто і звуть мене ніяк, тому обирати не приходиться.
• ти хочеш помсти? - Олег ніби читав думки, та сказав те про що Андрію не вистачало сил зізнатися, навіть самому собі.
• не мало все так закінчитися - на глазах Олежки, хвилину тому, сильний духом Андрій, тепер плакав. Він тримав це в собі всі ті дні від коли її не стало. І тепер тільки почувши правду, яку він намагався не приймати, не міг більше тримати це.

Олежка відсканував руку, зробив деякі заміри, ввів дані в базу, та запустив принтер.

• знадобиться декілька днів, я повідомлю тебе чи пса, а поки що відпочивай, тобі це потрібно - Андрій зібрався виходити з будинку, коли в останню мить обернувся, та з таким виглядом, якого його Олежка ще не бачив, повним ненависті в очах.
• ти правий, я хочу щоб вони всі, відчули те що відчувала Саша, я хочу помститися їм.
• я розумію твої почуття, але не все так просто - Андрій обернувся та відчинив двері.
• якраз навпаки - говорив він уже не обертаючись - все просто.