Частина 16

• Андрій як ти, кровотеча ніби зупинилась.
• хлопче, та табе добряче так покоцали - Андрій виглядав краще ніж це було насправді. За останні дні його організм сильно виснажився. Обезводнений, голодний ще і втрата крові. Зараз йому терміново потрібно було повернутися в реал.
• нічого страшного, повернусь додому, перезавантажусь, рука буде як нова.
• не хочу тебе розчаровувати, але це не зовсім так - Пес був серйозний як ніколи, схоже жартувати він не збирався - запам’ятай уже, що Даркнет максимально наближений до реалу. Ти не можеш просто вийти і зайти і все обнулиться. Якщо тобі відірвали руку, то в Даркнеті вона не відновиться. 
• ти не міг цього раніше сказати.
• та я говорив, ну не про руку, а в цілому. Та ти не переживай - похлопав Пес Андрія по плечу - зробимо тобі імплант, навіть кращий буде ніж справжня рука. Ти хоч втратив її не по власній волі, мої кореші спеціально замінюють частини тіла на імпланти, говорять що так модифікуються. А я чесно не люблю то все. Але тобі піде, я в цьому впевнений.

Андрій поглянув на Сашу. Як це не було дивно, але в її очах був спокій. Вона лягла та поклала голову на ноги Андрію. При інших обставинах Андрію, можливо, стало б ніяково, та зараз він був радий. Радий що все закінчилося, навіть при тому що довелося пожертвувати рукою. 

Проїжджаючи вулицями нічного міста, Андрій не відчував тривоги, як це було раніше. Тревоги через те, що хтось може напасти із за спини. Можливо причиною тому була втома, але зараз, знаходячись на задньому кріслі автомобіля йому було спокійно. Напевно те ж саме відчувала і Саша, думав він. Хотілося щоб це все продовжувалося як можна довше. Він хотів щоб Саша як можна довше лежала біля нього.

Як не дивно, ніхто і не нападав. Пес увімкнув якусь свою музику, рок, але не той рок від якого зуби зводить, співала дівчина, на фоні барабани та гітара - “яка чудова пісня” - підтвердила думки Андрія, Саша. Пес зробив гучніше, ніби прочитав думки, своїх пасажирів. Можливо в реалі він працює чи працював таксистом.

Звернувши на право після довгої прямої дороги, та перетнувши залізничний переїзд, Пес повіз їх по розбитій, в ямах, червоній дорозі. Червоною дорога була, через залізну руду. Сама ж дорога, вела до фабрики по переробці тої самої залізної руди та кар’єрів.

• чому саме це місце - поцікавився Андрій.
• багато металу та бетону, і до того ж людей немає, як по мені то ідеальне місце для гуртка по протистоянню системі.

Дорога ставала все вузкішою. По обидві сторони росли дерева, високі та густі, гілки який норовили залізти у вікно машини.

Пес зупинився, заглушив двигун та вийшов, наказавши не виходити без його сигналу. Виглядаючи через лобове скло, де всю картину освітлювали ходові вогні, Андрій спостерігав як Пес підійшов до воріт, та натиснув прямокутну кнопку. Хтось з протилежного боку заговорив із Псом, після чого ворота відчинилися. З темряви вийшли двоє кремезних амбали. Один лише кулемет був розміром із Сашу. 

Один із вартових підійшов до авто та заглянув всередину. Мовчки озирнувся по машині та повернувся до воріт. Сказавши ще декілька слів обоє повернулися в темряву. Пес сів в авто, завів та продовжив рух.  

• є лише дві дороги які ведуть до Терри, ось ця та з протилежного боку яка веде майже до центрального району. Все інше це затоплені кар’єри.

Після воріт, дорога трішки розширилася. Дерев ставало все менше, доки і взагалі не зникли. Після довгого підйому, залишилась лише пряма дорога прямісінько до фабрики. 

Андрій торкнувся плеча Саші, котра все ще лежала - “поглянь у вікно” - вода в кар’єрі сяяла блакитним світлом. Хвилюючись, маленькі хвилі, кидали промені в різні боки.

• це через велику концентрацію фосфору у воді.
• але звідки там міг взятися фосфор - вражена побаченим запитала Саша.
• я думаю це такий жарт розробників, в Даркнеті багато речей яким немає пояснення.

Чим ближче підїжджали до фабрики, тим ясніше чулися звуки музики. Купа автомобілів, дівчата та чоловіки, які змішалися в групу та просто веселилися. Андрій уявляв це місце, розбитим, вкритим ржавчиною, гнітучим, але натомість побачив гаму кольорів. Стіни були розмальовані у всі кольори радуги, написи, обличчя, ніби підлітки прокралися сюди вночі та розмалювали все з балончиків зверху до низу.

Коли заїхала машина Пса натовп озирнувся. Насторожені погляди були прикуті на гостях. Пес нікому нічого не сказавши провів Сашу та Андрія всередину, та по металевих сходах аж на третій поверх, де в кінці довгого коридору стояв озброєний чоловік. Він охороняв вхід до кімнати.

• скажи Руфу що Пес прийшов - охоронець зайшов до кімнати.
• Руф? Що за дивне ім’я - підмітила Саша.
• тут більше філософії, переводиться як дах, тобто захищає усіх хто під ним - двері відчинилися та охоронець запросив усіх всередину.
• привіт Руф - чоловік якого кличуть Руф, був зростом вище середнього, м’язистий, на землі стояв міцно. Блондин, з небесно блакитними очима. Мав гострий, крючкуватий ніс, зморшки біля губ які тяглися від носу говорили про те що він часто посміхався, але прямі брови, які ніби падали на очі, вказували на байдужість. Коли зайшли гості він якраз заварював собі каву в турці.
• ти навіщо їх до мене привів? - байдуже запитав Руф.
• їм потрібен захист.
• звичайно ж потрібен, за ними гониться півміста, ти хочеш щоб все це кодло прилізло сюди, сто відсотків за вами хтось слідкував, і знає що ви тут, так хто ж мені все таки назве хоча б одну причину по якій я маю вам допомагати - після короткого мовчання Андрій заговорив.
• але хіба, ця організація не для того існує щоб допомагати таким як ми - Руф озирнувся на Пса.
• Пес це ти їм таку нісенітницю сказав.
• але ж ваше ім’я говорить саме за себе.
• до чого тут моє ім’я.
• послухайте - наполягав Андрій - я за себе не прошу, і вже скоро я звідси зникну, допоможіть їй, окрім вас їй нема до кого звернутися.
• твоя рука, хто це тебе так.
• Сайленс - вирвалось у Пса.
• після зустрічі з ним, позбутися лише руки, може з  вас ще щось та вийде.
• сміливості в них достатньо.
• Пес а чому це ти так за них впрягаєшся, що вони тобі пообіцяли.
• я винен одній людині, це було його прохання.
• ти ж розумієш що натворила ця дівка, доки вона жива Чорний млин не заспокоїться. Питання часу коли по неї прийдуть. Чи хочуть люди через неї вступити в конфлікт з центральним районом - кава в турці запінилась. Аромат карамелі та горіху заповнив усю кімнату - покажи їм кімнату де вони зможуть ночувати - Андрій та Саша нахилили голови в знак вдячності - це він тобі наказав убити Марича ? - хвиля холоду прокотилася по всьому тілу Саші.
• я не розумію про що ви - Руф відчув тремтіння в її голосі.
• я і не сумнівався, добре ідіть - Пес відвів до їх кімнати. Розміром вона була невелика та з одним ліжком.
• іншої кімнати не має, тут вже вибачайте.
• нічого я буду на підлозі, але Пес що там з переходом?
• блін з голови вилетіло, треба було Руфу сказати, ходімо зі мною, зараз усе вирішимо.