Частина 14

• коли я скажу,  швидко біжи в лісок та спускайся донизу, там водойма, боти не полізуть у воду.
• а ти? без тебе я нікуди не побіжу - Саша притислася до спини Андрія.
• не будь дурною, я наздожену.
• він тебе уб’є.
• що ви там шушукаєтесь між собою, більше двох, говорять вслух. 
• біжи я сказав! - Андрій штовхнув Сашу щоб та бігла та не встигла вона зробити декількох кроків як над головою зі свистом пролетіла куля, потрапила в дерево, ствол якого розлетівся на щепки.
• я би на твоєму місці не рухався - Саша знову встала за спину Андрія - не варто мене змушувати лізти в ті кущі, не хотілося б забруднювати мій новий тренч до того ж я все бачу, пташки у вас над головою за всім слідкують. Давайте так, ви спокійно здаєтесь, одягаєте наручники і йдете зі мною, тому що скажу вам честно, я милосердний, не люблю кривдити, тому що від цього страждаю і я, кров може забруднити мої черевики, чи навіть гірше, від цього мені буде сумно.
• тебе тільки це хвилює?
• дай подумати - Сайленс приклав довгого пальця до губ - так, думаю що це важливо для мене.
• ми тобі дамо більше грошей, скільки тобі пропонують.
• ну це вже образа, думаєш я дурний щоб повірити що ти маєш гроші, та якби вони були в тебе прямо тут, я б, все рівно не погодився, а знаєш чому!      
• тому що тобі все буде мало?
• гроші це сила та статус. Та я тобі скажу що не тільки через них я займаюся цією роботою.
• одну як ти я вже зустрів, відбита на всю голову садистка, думаю що ти не кращий.
• я не садист, я митець. В реальному світі, ми всі ховаємося за масками, вдаємо із себе хороших, слухняних громадян. Ходимо на роботу, виховуємо дітей, даруємо квіти нашим коханим. І все б нічого, якби це не було брехнею. Я задав собі питання - а чи дійсно я цього хочу, такого життя, життя продуманого, в деякій мірі передбачуваного. Глибоко в серці я почув - ні. Там в реалі, я живу як і всі. Але тут, живе та частинка яка проти.
• не всі такі як ти - Сайленс засміявся.
• сам ти в це віриш. Суспільство, саме по собі, є в’язниця. Функція суспільства - пригнічити наші інстинкти. Ми хижаки, ми вбивці. Скільки разів я хотів придушити свого боса, чи розбити клавіатуру об його голову. Всі ми цього хочемо.
• ти просто божевільний? котрий в реалі ховається від в’язниці, саме там тобі і місце. А ці твої філософські думки, лише виправдання і не більше.
• хм, я думав ти будеш цікавим персонажем, але ти такий же як і всі - дурний. Доречі я дізнався дещо про тебе. Ви ж із нею ледве знайомі . Чому ти їй допомагаєш? Невже полюбив ляльку - Саша при цьому слові, лялька, затремтіла, Андрій відчув як вона стисла його руку.
• тобі чи не все рівно, я так захотів, от і причина.
• захотів? а може ти хочеш довести комусь, що ти не слабак.
• більшої дурниці я ще не чув.
• ну чому ж, в реалі більшість із нас боягузи, невдахи, які нічого в житті не змогли. Все що ми можемо, вдавати що все добре.
• значить і ти невдаха.
• в реалі я працюю бухгалтером, якісно виконую свою роботу. І так,я дійсно невдаха, якого кинула дружина. У мене навіть дітей немає - доки Сайленс говорив бото пси обходили з обох боків Сашу і Андрія.
• невже це кінець - прошепотіла Саша. Вона вся тремтіла від одного виду Сайленса.
• ні не кінець, коли він до нас наблизиться я нападу, сподіваюся пси кинуться його захищати і тоді ти зможеш втекти.

Два глухих постріла пролунало із темряви. На землю неподалік Сайленса упало два снаряда розміром з консервну банку, та розірвалися, вивільнивши густий білий дим, який окутав пів вулиці. 

Хтось кулею увірвався в димку, схопив Сашу та Андрія за руки та зник із ними, за будинками.

Коли дим осів, Сайленс стояв на тому ж місці. Пси теж стояли нерухомо. Білий дим діяв на ботів, паралізуючи їхні рухи.

• хто ти такий? - в темряві Андрій не міг розгледіти обличчя.
• тихо, не кричи, бо Сайленс може почути, він зовсім на іншому рівні, нам краще швиденько звідси зникнути.
• доки не скажеш хто ти, нікуди ми не підемо - незнайомець став навпроти ліхтаря та опустив клітчастий шарф, за яким ховався бородатий довговолосий блондин.
• не з того ти починаєш друже, я взагалі то вам допоміг.
• він правий Андрій, без нього ми б не змогли вислизнути.
• так чи інакше скажи хто ти такий.
• мене кличуть Пес.
• але як ти нас знайшов.
• браслети що дав вам Олежка.
• я знала що Олежка не підведе - зраділа Саша.
• тепер ти задоволений? можемо нарешті забратися звідси.

Довелося бігти під будинками, оминаючи освітлені частини вулиць. Було занадто тихо, через що Пес насторожено буркотів собі щось під носа.  Кожного разу, коли над головою гуділи гвинти дронів, Пес подавав рукою сигнал, притиснутися до стіни, після чого продовжував рух. Будучи повністю сконцентрованим, він не чув що Андрій задає йому питання, лише коли той схопив його за куртку, Пес зупинився.

• куди ти нас ведеш?
• знову ці питання! Малий ти розумієш хто на вас полює, він скоріше за все, уже приблизно знає де ми, кожна хвилина має значення, ти ці хвилини втрачаєш.
• Андрій він має рацію, той Сайленс, куда більш страшніший ніж попередня.  
• те місце куди ти нас ведеш, Саша там буде в безпеці? - Саша подивилася на Андрія, очі якого горіли рішучістю, вона його таким ще не бачила.
• повір мені, там її ніхто не дістане.
• і ще, там є двері переходу?
• звичайно є,це все? - Пес був знервований, та не чекаючи відповіді продовжив рух - я здивований що вам вдалося дістатися так далеко, зважаючи на те що за вами пів міста полює. 

Сімнадцятий квартал, як і Даманський, є самими віддаленими районами міста. В даркнеті, ці райони, завоювали славу самих небезпечних. Саме тут ховалися, проводився збут наркотичних речовин, найчастіше вбивства відбувалися саме в цих районах. Вночі, на вулиці, тут рідко кого зустрінеш. Іноді міг пробігти якийсь хлопець, але помітивши людей, відразу ж ховався в тіні. Так було не через тих же наркоманів, хоча і вони були особами не надто приємними. В цих районах по якомусь збігу обставин проживало найбільше найманців, та психопатів зі зброєю. Ще одна причина по якій дані райони обходили стороною, відсутність банди.