Частина 12

По вулиці Соборності двадцять дев’ять, в районі соцміста, росташувався нічний клуб ‘Pink Beach’. Серед інших споруд цієї ж вулиці, клуб виділявся своєю округлою формою та скляним облицюванням. Гучна музика, яскраві різнокольорові ліхтарі, гарні жінки та дорогі авто.

Клуб належав Єгору Маричу. Саме в цьому закладі його прибутки від продажу наркотиків були найбільшими. 

За непроглядним зовні куленепробивним склом, в таємній кімнаті другого поверху клубу. Згори на танцювальну площадку споглядав Єгор. В руці він тримав, таку вже звичну за останні півроку електронну сигарету. 

• - говорять що від цих сигарет притуплюється зір - в кімнату увійшла Наташа. Вона ходила тихо, так що Єгор не почув що тепер він не один. 
• - вони допомагають заспокоїтися - Наташа дістала з бару вишневий лікер.
• - тобі налити? - він лише махнув рукою
• - отак живеш, плануєш, будуєш, борешся, вигадуєш собі цілі і йдеш до них. В один момент тобі починає здаватися що це воно і є, сенс життя. Але потім вмішується щось сильніше, більше ніж ти, те чого не осягнути розумом. І це щось, вишвирює тебе із рожевих хмарок, прямісінько на землю. Цей удар, він не просто так, доля просто так нічого не робить. Це знак, що ти загубився, втратив шлях. Озирнувшись назад, починаєш розуміти що все чого ти досягнув, пусте. Подивися через це скло - Єгор показав пальцем вниз - купка малолітніх ідіотів, наркоманів, та  повій. Хіба заради цього я живу! - Єгор ударив кулаком скло - тільки втративши починаєш по справжньому цінувати - затягнувши електронну сигарету, він випустив блакитний густий дим, від цього ніби набравшись сил продовжив говорити - що там пошуки?
• - Даша Боун майже спіймала ляльку, та тій вдалося вислизнути. Зараз Дашу привезуть сюди.
• - хіба так складно упіймати тупу ляльку!
• - їй допомагає хлопець. Це підтверджують камери в квартирі з дверима переходу. По словам Боун він має чудові навички бійця.
• - в цьому світі кожен задрот геймер має чудові навички, для цього я і наймаю професійних кілерів щоб вони з ними справлялися.
• - до тебе гість, Кирило Мадяр - в кімнату увійшов низенький та в міру кругленький сміхотун. Складалося враження що посмішка ні на мить не сходить з його обличчя. Одягнутий на ньому був бордовий класичний костюм, брюки цього ж костюму, через короткі ніжки сміхотуна, видавалися занадто широкими, ніби школярик на першому дзвонику.  
• - ох Єгор, я тебе вже другий день не можу спіймати, ти чи ховаєшся від світу - коротун побачивши Наташу різко змінив напрям руху, та кинувся було цілувати ручку довгоногої красуні, та вона як кішка вислизнула. 
• - у мене зараз важливі справи - відповідь Єгора була холодною.
• - друже мій Єгор - Мадяр не питаючи налив собі лікер який стояв на барі та сів на шкіряний диван, при цьому закинувши ногу за ногу - я все розумію, ти втратив свого брата. Втрата одного із членів сім’ї завжди була і буде невимовно болючою, я і сам втратив батька, я тебе розумію - Мадяр зробив ковток лікеру - яке солодке, Наташечка будь так добра налий мені коньяку - Наташа зробила вигляд що не почула - що б там не було, бізнес чекати не може, кожен день ми втрачаємо мільйони доларів.
• - я гадаю що декілька днів моєї відсутності бізнесу не нашкодять.
• - звичайно що ні, але потрібно не зациклюватися, розумієш, є люди які заробляють тим щоб ловити і вбивати, але ж ти то не один із них, залиш це для кілерів. Твого брата вже немає, і я впевнений що він, якби ти опинився на його місці, не дай боже звичайно, уже б по своїм бабам пішов би - Єгор не говорячи ні слова, підійшов до крісла на якому лежав чорний магнум п’ятисотий. Піднявши його різко прокрутив барабан, та коли той зупинився звів курок.
• - ствол такий що і слона вбити можна - засміявся Мадяр. Єгор підійшов до дивана та приставив до лоба сміхотуна дуло револьвера.
• - мені якщо чесно зовсім не смішно - клац, барабан прокрутився та пострілу не було. Тоді Єгор відвів револьвер в сторону та поклав на журнальний столик. 
• - ці твої жарти - посмішки на обличчі Мадяра як не було - роби як знаєш, твоє діло, головне закінчуй з цим пошвидше. 
• - привезли Дашу Боун, що з нею робити.
• - нехай приведуть сюди - ще до того як Даша увійшла в кімнату, її голос було чутно на сходовій.
• - якого чорта на мені ці браслети, я що в тюрмі? - Даша стояла посеред кімнати, на лобі запеклася кров, від останнього удару трубою.
• - такі правила для тих хто потрапляє в цю кімнату.
• - ну а вони чого без браслетиків.
• - чому ти не впоралась із завданням? - продовжив сухо допитувати Єгор.
• - в замовленні не було сказано що лялька не зовсім і лялька, вона не тупа, і ще той пацан, він перестріляв усіх моїх мавпочок, так що я хочу компенсацію за мої втрати.
• - що значить не тупа, я не розумію.
• - значить те що значить, вона як людина, її вчинки та дії зовсім не схожі на бота, одним словом непередбачувані.
• - ми перевірили її, це точно програма. - сказала Наташа.
• - це що ж виходить, боти навчились думати? - продовжив Мадяр.
• - я не знаю що вони навчилися чи ні але я хочу компенсацію, ти ж головний, ти маєш мені заплатити - Єгор який стояв весь цей час навпроти Даші підняв знову револьвер але на цей раз не став крутити барабан та звів курок. Пролунав постріл. Голова Даші розірвалася немов гарбуз, забризкуючи стіни та підлогу шматочками черепа та мізків. Кирило Мадяр як пацюк вислизнув з кімнати не сказавши ні слова.
• - немає різниці, людина вона чи лялька, чи ще щось, я хочу щоб її голова лежала переді мною, без різниці що для цього буде потрібно, найми людей стільки скільки буде потрібно, за гроші не хвилюйся якщо доведеться продати все я продам.

Наташа кивнула та не кваплячись вийшла з кімнати. Єгор відкрив барабан магнума та дістав звідти ще гарячу єдину, котра там була, гільзу.