Частина 9

• - що з нею тепер буде - Андрій сидів біля ліжка на якому лежала Саша, навпроти нього стояв господар будинку Олежка.
• - ти про її стан чи взагалі? 
• - взагалі.
• - після того що вона зробила, її будуть шукати доки не знайдуть, після чого вб’ють, це в кращому випадку, можливо будуть допитувати, це до речі стосується і тебе зі мною.

Андрій дивився на цнотливий сон дівчини яка скоїла страшний злочин. Він не міг зрозуміти, як так сталося що він несподівано опинився в такій ситуації.

Олежка впустивши їх обох в свій дім, та зумів надати допомогу Саші. Олежка був чоловіком на кшталт нано техніка, але в даркнеті. Він надавав послуги з обслуговування систем управління базами даних та слідкував за роботою ботів. Окрім Нано Лоли в нього було багато інших заказів. В даркнеті немає штатних техніків, тому такі як Олежка і знайшли собі роботу.

Він зізнався Андрію що коли вперше зустрів Сашу, хотів про все доповісти - вона здавалася настільки живою, та що тут говорити вона і є жива, я не зміг би її підставити, адже тоді б її знищили, а значить я став би винним у вбивстві - говорив він. Саме тоді Олежка прописав в її пам’ять адресу свого будинку - не знаю навіщо я це зробив, я був тоді трохи збентежений. Саша прибігла посеред білого дня. На ній була лише червона спортивна куртка. Вся в сльозах, з подертими колінами, вона зізналася що зробила. 

• - але як вона змогла його вбити?
• - в коронці була капсула з вірусом, розколовши капсулу, через поцілунок, вірус потрапив в організм Колі Марича.
• - це все звучить як фантастичний боєвик, звідк в неї взялася та капсула.
• - тут то і проблема, Саша не зізнається, вся її розповідь зліплена з епізодів яким не вистачає частин для розуміння цілої картини. Я гадаю що має бути хтось хто, по-перше наділив її розумом, по-друге дав ту капсулу. Схоже на те що Сашу просто використали.
• - але ж можна підключитися до неї, якщо її модифікували має бути якийсь слід в коді хоч якась зачіпка.
• - я перевіряв, мова програмування якою написаний її інтелект не схожа ні на яку в світі.
• ти хочеш сказати, що хтось, зумів написати свою мову програмування, на цій мові написати штучний інтелект який перевершує будь який у світі, для чогось проникає в Нано Лолу та наділяє цим інтелектом Сашу.
• - я навіть скажу більше, він міг спокійно до неї приходити в будь який час, адже Саша була лялькою. 
• - а хто цей Коля Марич? - після деякої паузи запитав Андрій.
• - це один із братів Маричів, місцеві наркоторговці.  Нано Лола, та декілька ресторанів в центральному районі, це все їх бізнес. Коля був ще той негідник, та його цікавили лише розваги, тому якоїсь загрози від нього не варто було б і очікувати. Скоріше за все це удар по братові Колі Єгорові. Саме він і створив увесь цей бізнес, він той кого дійсно потрібно боятися, і тепер він спустив усіх собак на пошуки Саші. Ті двоє про яких ти розповів лише одні із десятків найманців які зараз ведуть полювання. Вам пощастило взагалі втекти.
• - але якщо все так серйозно тоді чому ти її відпустив, не краще було б заховати у себе, хто б додумався її тут шукати.
• - в кожну ляльку, в її програмний код, прописано маячок, його в принципі можливо відключити, але потрібно перезавантаження. Я боюся що зробивши це, її як особистості уже не буде, простіше кажучи вона помре - Андрій піднявся та підійшов до вікна. - я не думаю що вони найближчим часом сюди являться, всеж вимкнути маячок я не можу, але я його дещо обмежив в радіусі. Щоб її засікти потрібно наблизитися до неї не менш як на двісті метрів. 

Все що я міг для неї зробити це дати одяг і обмежити її видимість. Ще в мене був ключ від дверей в Нано Світ. Не знаю чому, але я подумав що можливо хоч там їй вдасться сховатися.

• - Нано світ це не те місце де можна сховатися.
• - що ти плануєш робити далі? - Андрій сів на стілець, склав руки на грудях, та по складам протяжно мовив.
• - я-не-зна-ю! - Олежка заметушився та став ходити з одного боку кімнати в інший, при цьому пальцем правої руки постукуючи себе по підборіддю, він так робив коли напружено думав - взагалі, ми з нею домовилися що я витягну її звідти а вона мені допоможе повернутися в нано світ, через який я вже повернуся в реал. По факту свою частину угоди я виконав.
• - у мене був один ключ, і якщо все так як ти говорив, тоді ті двері вже з іншим ключем.
• - ті двері, невже їх так мало?
• - принцип Даркнету, максимальна реалістичність, двері між світами не підпадає під принцип. Короче дуже багаті люди все ж мали в них потребу і при підтримці дуже сильних програмістів зуміли декілька таких створити. Короче шлях в реал лежить тільки через сон.
• - так але я заснув в Нано Світ, значить треба дочекатися поки тіло почне вмирати від спраги, і система аварійного відключення мене поверне назад
• - ні,  не поверне! - Андрія дещо шокувала така відповідь, його щелепа забігала в різні боки - в Даркнеті такої системи немає, коли твоє тіло почне вмирати, система повернення почне аварійне відключення але так як свідомість твоя не буде знайдена то і прокинутися ти не зможеш. 
• - скільки людина може без води?
• - ну в кращому випадку днів чотири - Андрій вхопився за голову, та сильно її стиснув від чого його вени на лобі повздувалися.

Настав ранок, взійшло сонце. Олежка вийшов із кімнати, залишивши Андрія і Сашу. 

• - Андрюха доганяй! - пролунав дитячий голос в голові. 

Відразу ж замелькали картинки польової дороги. Спереду йому кричали його друзі які гнали навипередки на своїх спортивних велосипедах. То була дорога до річки, куди він кожне літо ганяв приїжджаючи до свого дідуся в село. 

Той день особливо йому запам’ятався тому що трапилась одна непередбачувана подія. Приїхавши до річки хлопці покидали свої велосипеди та побігли вниз до самої води де вільно на хвилях дрейфував прив’язаний саморобний пліт.