Частина 7

Події описані далі, відбулися приблизно за рік до основних подій. Без розуміння минулого, читач може не зрозуміти причинно наслідкові зв’язки.

 Від Карачунівського водосховища, і того самого водоспаду, де в майбутньому Андрій проведе незабутній вечір, річка Інгулець тягнеться далі вздовж всього Центрально-міського району.

В цьому районі в реалі, на перехресті вулиць Прорізної та Української, знаходиться шиномонтаж та автомийка. Власниками цього невеликого та дуже поширеного бізнесу являються двоє братів, Єгор та Коля Маричі. 

Єгор на відміну від свого брата, який то і діло потрапляв в неприємності, через свій розгульний характер, був завжди мовчазним та серйозним. Весь його вигляд говорив про те що він не любить виділятися. Основу його гардеробу займали чорні спортивні костюми або джинси та шкіряна чорна куртка. Коля ж був веселуном, яскраво-жовтий, рожевий, червоний костюми, різнокольорові кросівки і обов‘язково окуляри авіатор.

Не дивно що основна робота по керуванню бізнесом лежала цілком і повнісю на Єгорові. 

Шиномонтаж приносив невеликий прибуток і слугував лише для відмивання основних доходів, які поступали від продажу наркотиків. Саме в цій нелегальній сфері як риба у воді крутився Єгор, а от Коля був власником цього шиномонтажу. 

З розвитком Нано світу, бізнес наркотиків похитнувся. Молодь перебралася у віртуал, де можна без шкоди для здоров’я отримувати ідентичне задоволення. Залишилися лише старі клієнти у яких замість мізків була вже каша, і їх кількість постійно зменшувалася а нові не приходили.

В цій ситуації потрібно було шукати вихід. І лише тонкий нюх Єгора зміг привести двох братів в Даркнет.

В світі де немає законів, де відсутня централізована влада і будь який контроль Єгор по справжньому відчув себе як вдома. Виявилося що багато старих клієнтів вже давно тут, з них він і почав будувати своє царство.

Так, в Даркнеті з’явився ресторан Перлина, де в реалі знаходиться Човнова станція на березі річки Інгулець, та бордель Нано Лола за адресою Поштова,1.

На причалі, який був частиною ресторану Перлина сидів в чорному смокінгу, в чорній водолазці в чорних туфлях Єгор. На його лівому мізинці виблискував перстень, з чорним як саме його сердце каменем. Його витягнуте тонке обличчя було абсолютно біле. Точно такими були і його тонкі і прямі як нитки губи, над якими нависав гострий з широкими ніздрями ніс.  

 Не кваплячись, з відмінною осанкою та тонкою довгою шиєю, на причал до Єгора спустилася золотоволоса Наташа. Вона займала пост секретаря, паралельно була його коханкою, в реалі в Єгора була сім’я, жінка Катя та дочка Віолета.

• - де мій брат? - дратівливо запитав Єгор у Наташі.
• - я повідомила йому що ти хочеш його бачити - Наташа коли була наодинці з Єгором зверталася на ти до нього.
• - він мене іноді просто виводить, хоча ти ж знаєш що це не так просто, все що я від нього прошу, бути чемним та не привертати уваги, але до нього не доходить.
• - Коля ще дитина, тим більше він не створений щоб вести серйозні справи.
• - так я від нього і не прошу цього, я дав йому чим зайнятися, купив бордель спеціально для нього, що ще потрібно, заробляй гроші та живи в своє задоволення, так ні побити представника з сімнадцятого кварталу, вони вже до мене приїжджали, довелося перед ними вибачатися, я маю вибачатися доки цей засранець по бабам і клубам шляється - Єгор різко піднявся на ноги, засунувши руки в кишені брюк, підійшов до самого краю причала, де по пісочку біля берега ходили два чорні лебеді.
• - я ще раз його наберу - та не встигла Наташа подзвонити як до ресторану під’їхав автомобіль із середини якого дуже гучно грала музика - схоже що він все ж приїхав.

В оранжевому спортивному костюмі та в білих як свіжий сніг кросівках та традиційно в окулярах авіатор прибув Коля. Хоч різниця у віці в них була декілька хвилин вони були абсолютно різні. Єгор був холодний стратег, Коля ж був більш емоційний, і на перший погляд видавався дурнем, але таким він не був. Коля не був дурніший за брата, просто в нього були інші пріоритети. Йому хотілося отримувати від життя максимум задоволення, адже він твердо розумів, що на той світ піде абсолютно голий та босий. 

• - Єгорка, ти хотів мене бачити - Єгор кивнув Наташі щоб вона покинула їх, адже він не любив сперечатися з братом на очах у когось.
• - я ж просив не називати мене так.
• - так так я забув, так що ти хотів? - Коля сів за стіл поклавши свої окуляри перед собою.
• - мені довелося вибачатися перед людьми через те що ти накоїв позавчора - Коля нахмурився та ніби різко згадавши підскочив з за столу, так різко що ледве не впали окуляри.
• - навіщо ти це зробив, вибачатися перед тією поганю, треба було плюнути їм в обличчя, чекай чекай, я їм розкажу.
• - нікому ти нічого не розкажеш, ти мовчки проковтнеш це і будеш тихо себе поводити, ти зрозумів - Коля підійшов до брата побличке.
• - ти знаєш що вони про нас говорять, що ми селюки що ми бруд на їхніх пальцях - говорячи, особливо в суперечці Коля сильно жестекулював а на особливо значущих місцях тикав вперед пальцем, Єгор же був беземоційний, як завжди - я розумію, ти бізнесмен, холодна голова, та іноді потрібно показати характер.
• - заспокойся, я тебе почув, просто я не знав усіх деталей, Наташа мені про це не говорила.
• - та Наташа, хитра змія, хіба ти не бачиш!? Але я бачу! Брате я твої очі хіба ти про це забув.
• - я пам’ятаю, але й ти не забувай хто всім керує, тому слухай що я тобі скажу, цього вечора приїдуть гості, дуже важливі гості, і ти маєш в цей час десь погуляти.
• - тобто ти мене соромишься.
• - ні, це не так - Коля схопив окуляри зі столу.
• - короче брате, роби як знаєш, ти в нас голова, бувай - і він пішов так же швидко як і прийшов, на що Єгор навіть не моргнув, адже знав що брат імпульсивний, і так само як спалахує, так само швидко і заспокоїться.