Марійка прокинулась з першими промінчика сонечка, яке лагідно гладило її по голівці. Сьогодні у неї був важливий день, вона йде на пошуки подарунка для мами. Дівчинка хотіла знайти щось особливе, щось що буде нагадувати мамі про те, як Марійка її сильно любить. В її голівці пролітало безліч ідей, проте вони були недостатньо особливими. Потрібно щось надзвичайне! Що ж це можу бути?
Ще з вечора вона з татом робили вітальну листівку. Марійка ретельно обирала яскраві матеріали, обережно вирізала квіточки та сердечка, посипала все блискітками та написала " Вітаємо, мамо! Ми тебе дуже любимо!"
- Ти гадаєш їй сподобається? - тихенько запитала Марійка тата.
- Звісно люба, це ж листівка від тебе ! - впевнено мовив тато та погладив донечку по голові. – А зараз лягай спати, тому що завтра підемо за подарунком.
Тато хотів подарувати мамі її улюблені парфуми та квіти, а Марійка ніяк не могла вирішити, що ж такого можна було б подарувати.
Вони ходили від крамнички до крамнички у пошуках особливого подарунка і ніщо не сподобалось дівчинці. Марійка дуже засмутилася, що не знайшла той особливий подарунок, але раптом до неї підійшов незнайомець.
- Я знаю, що ти хочеш подарувати мамі! – запевнив дивний чоловік.
- Справді? І що ж це? – здивовано запитала Марійка.
- У моїй крамничці є чарівне намисто, яке зберігає у собі найпрекрасніші спогади. Ходімо покажу! – запропонував дивак.
Марійка з татком попрямували за чоловіком до його крамнички, яка знаходилась зовсім поруч. Вона виглядала дуже дивакувато, але чарівно. На прилавках знаходились статуетки, браслети, амулети та багато інших речей. Дівчинці на мить здалося, що всі вони магічні, а цей дивакуватий незнайомець, чаклун.
- Ось, це саме те, що ти шукала. – протягуючи намисто, мовив чоловік.
- Яке воно гарне та яскраве! – зраділа дівчинка. – Мамі точно сподобається! - Марійка протягнула намисто татові, щоб він поглянув, яке воно красиве.
- Це чарівне намисто, - продовжив незнайомець. - Воно буде нагадувати твоїй мамі про радісні події вашого життя.
- Які саме події? - запитала вона.
- Ті, які ти захочеш туди помістити. Кожна намистина, це окремий спогад. Тобі потрібно тільки обрати в яку намистину ти поселиш ваші з мамою теплі моменти . - загадково відповів незнайомець.
Марійка обережно взяла прикрасу в руки та почала оглядати кожну намистинку.
- Ось ця наместинка, помаранчева, схожа на наші прогулянки в парку. А ця, жовтенька, на вечірні казки та тепле какао. Ця схожа на наші розмови за вечерю, а ось ця на веселі ігри.
Коли Марійка помістила свої спогади у намистинки, вони засяяли яскравими кольорами, наче ожили й ось, ось почнуть розповідати історії.
- Мамі точно сподобається такий подарунок! - зраділа Марійка.
- Ваші спогади завжди будуть з нею!- відповів незнайомець та підморгнувши , зник за стелажами крамнички.
- Це дійсно особливий подарунок!