Підступний задум

Трьома місяцями раніше

Єва роздратовано махнула рукою і екран стеларкома потух. 

У повідомленні, яке вона щойно отримала йшлося: «Шановна пані Акане-Делакруа, маю честь запропонувати вам особисту зустріч для переговорів щодо співпраці між нашими корпораціями. Пропоную провести цю зустріч на прекрасній планеті Ліарана. Впевнений, що спокійна атмосфера цього світу сприятиме відвертій та плідній дискусії. З повагою, Ґеншіро Цунеяма, Голова корпорації "Геліон Динамікс"

«Навіщо йому треба пхатися в цю глушину?» – Єва знову увімкнула стеларком і надіслала відповідь: «Шановний пане Цунеяма, щиро дякую за вашу пропозицію. Мені дуже приємно, і я з радістю погоджуюся на особисту зустріч на прекрасній планеті Ліарана. Будь ласка, запропонуйте зручну для вас дату, і я зроблю все можливе, щоб  підлаштуватися. З повагою, Єва Акане-Делакруа, Голова Quorvian Enterprises Group».

Ґеншіро Цунеяма був чи не єдиною людиною у світі великих корпорацій, кого Єва не може послати під три чорти. Зараз Геліон Динамікс  був їй потрібен, як повітря, а його голова – найвпливовіший і найавторитетніший чоловік у цій грі.

Єва тріснула долонею по столу.

— Я! Я мушу погодитись вести переговори у чорта на рогах, у Богом забутій глушині, бо старому диваку закортіло на цю довбану Ліарану!» — На язиці крутилися ще міцніші слова, адже все відбувалось не за її задумом.

Єва сама хотіла запропонувати Ґенширо зустрітися, але він її випередив і тепер вона змушена діяти за його сценарієм. Єва Акане-Делакруа завжди вела справи так, щоб  все відбувалося за її правилами. І саме тому, голова однієї з найбільших корпорацій освоєного космосу була по-справжньому зла.

Вона міряла кроками кабінет у своїй особистій резиденції Танаміє і гарячково обдумувала зміни у переговорній стратегії. Єва готувалася до цього кілька років — і ось за мить все пішло не за планом. Ситуація вимагала термінової корекції задуму.

— Аксіс.

— Так, Єво — голос відповів миттєво.

— Підготуй мені докладну довідку про планету Ліарана. Витягни все, що може бути пов’язано «Геліон Динамікс» і їхнім головою. Навіть опосередковано. Я маю знати все.

— Буде зроблено, — цифровий асистент, відповів коротко й сухо, як і належить

— Сашо, — Єва покликала свою помічницю. Та одразу ж з’явилася у дверях. — Ми вирушаємо на переговори з Ґеншіро Цунеяма раніше запланованого, цей старий лис обійшов мене. Підготуй все необхідне для подорожі на Ліарану.

— На Ліарану? Не на Талкріон? — перепитала Саша, — але ж… це десь в глушині… Дивне місце… Я чула про цей світ. Про нього розповідають щось романтичне — кохання, Богиня, ще щось…, якесь намисто. Мені зібрати інформацію?

— Ні, це вже робить Аксіс, — відповіла Єва, — у тебе інше завдання. Транспорт і логістика. Той звіт, що підготував аналітичний відділ щодо угоди треба переглянути. Дідько! — Єва рвучко піднялась, — все йде не за планом.

Вона глянула на Сашу, і та мовчки вийшла. Помічниця добре знала свою начальницю: вона не любила виказувати свої емоції, і якщо таке траплялось – краще зникнути.

Єва повільно підійшла до панорамного вікна. За межами захисного купола дихав живий ландшафт — насичена зелень дерев, сріблясті лінії води, над якими порхали маленькі різнокольорові пташки. Ця невелика планета давно оголошена корпорацією Quorvian Enterprises Group природоохоронною зоною з обмеженим доступом. Саме тут Єва побудувала свою резиденцію.

Танаміє була технологічним витвором мистецтва. Купольний комплекс, частково вбудований у ландшафт. Зовні — лаконічна геометрія, що майже зливалася з природою. Величезні панорамні вікна з електрохромним склом, невидимим іззовні. На даху — парк із рідкісними рослинами та водяними дзеркалами.

Всередині інтер’єр був продовженням її власної логіки. Мінімалізм із плавними лініями, штучним каменем і біонічними формами. Тактильно приємні поверхні: тепле скло, вбудовані сенсорні елементи, приховане освітлення, адаптивні панелі.
У центральній залі — єдиний акцент: великий живий акваріум з водними істотами, що реагували на присутність.

Усе було автоматизовано. Штучний інтелект керував температурою, освітленням, безпекою, навіть музикою — відповідно до емоцій господарки. Прихована система захисту включала енергетичне поле, дрони-спостерігачі, антиспостережні куполи. Зовнішній периметр патрулювала органічна техніка — біодрони, що зливалися з флорою.

Єва дивилася крізь вікно і не бачила. Її думки були далеко. Вони вже вибудовували схеми, зважували позиції, прокручували варіанти. Ліарана. Ґеншіро Цунеяма. Майбутня угода. Час. Ризики. Можливі пастки.

Усе складалося не так, як вона планувала — і саме це дратувало найбільше.

Вона повільно обернулася й обвела поглядом кабінет. Простір, створений для контролю. Для ясності. Для рішень. Саме тут Єва завжди повертала собі рівновагу.

— Гаразд, пане Цунеяма, — тихо мовила вона. — Побачимо, хто кого. І хоч перший раунд за вами — це лише початок.

Вона підійшла до столу, задумливо провела пальцем по його гладкій поверхні, а потім рішуче сіла за робоче місце й занурилася в перегляд аналітичного звіту.

Кьора — особистий міжзоряний корабель Єви — належав до класу швидкісних приватних лайнерів далекого радіуса дії.

Силует витягнутий, обтічний, з чітко окресленими лініями корпусу. Жодних декоративних елементів — лише функціональна геометрія, розрахована на стабільність і ефективність у тривалих перельотах.

Корпус виконаний з багатошарового композиту з матовим покриттям темного відтінку, що зменшувало відблиски та візуальну помітність у відкритому просторі. Енергетичні вузли і рушійні системи приховані всередині конструкції; зовні корабель виглядав цілісним, зібраним, завершеним.

Внутрішній простір організований компактно і раціонально. Всередині — все, підпорядковано контролю. Прямі лінії, симетрія, чітка геометрія. Жодної випадкової деталі. Кольори стримані: графіт, холодний білий, темне золото акцентів. Освітлення точкове, спрямоване — воно не створює атмосфери, воно працює.