Ліарана

Прибуття

Великий космічний лайнер «Золота тераса» виринув з гіперпростору і в ілюмінаторах відкрився вид на Ліарану. Владко дивився на планету, що розкривалась перед його поглядом.

- Гарно? – запитав Зефіріон і продовжив, не чекаючи відповіді – Ліарана дивовижна. Ти навіть не уявляєш наскільки.

Зефіріон був торговцем. Він спеціалізувався на предметах розкоші, рідкісних тканинах, прикрасах та ексклюзивних технологіях, які могли дозволити собі лише елітні клієнти. Він подорожував між світами, укладав контракти, домовлявся з виробниками та знався на найтонших нюансах міжпланетної торгівлі. Владко пощастило з роботодавцем. Після закінчення контракту в космодесанті він вирішив не продовжувати його, а зайнятись більш мирними справами. Тому робота охоронцем у такої людини стала для нього ідеальним варіантом. Ті ж подорожі між світами, потреба бути завжди у формі і напоготові, разом з тим більш розмірена і спокійніша. Що ще треба для солдата, який втомився від воєн, але ще сповнений сили й завзяття.

- Я чув про неї, - відповів Владко спокійно – ніби тут є чарівне намисто, яке всіх закохує і люди під його дією стають добрими та чесними. – Він саркастично усміхнувся. За час служби в космодесанті Владко довелось побувати в багатьох світах. Він стикався з релігійними культами, «добрими» диктаторами, корпораціями, які проголошували «щастя для всіх», а творили найчорніші злочини. А розповіді про чарівний світ, де всі люди добрі й чесні, де панує суцільна любов і гармонія, сприймав як казочки для туристів і маркетинг для бізнесу. – Якщо цей світ, хоч наполовину такий, як про нього розповідають, - продовжив він, - можу лише висловити велику повагу його поліції та спецслужбам. Створити такі умови на планеті, щоб до них приїздили ділки з усіх усюд, для  угоди або  переговорів – це треба зуміти.

 - Все не так просто, – посміхнувся Зефіріон. Він був у гарному настрої і мав намір поговорити. Відкинувшись у кріслі і похитуючи бокалом з дорогим вишуканим вином Мірастель, торговець мрійливо примружив очі, - Ліарана унікальна тим, що на цій планеті панує майже цілковита безпека. Розумієш? Так, поліція, спецслужби – все це є. Але ж ти сам знаєш, тільки засобами силових служб досягнути цього неможливо. Взяти хоча б Талкріон. Ти бував там? – торговець подивився на свого охоронця і продовжив, коли той кивнув, - там все нашпиговане камерами, датчиками, сканерами…. брр, - він скривився, - і все одно злочини там постійно трапляються і поліції є чим займатись.

- А на Ліарані що, не так? – здивовано запитав Владко і повернув погляд в ілюмінатор, дивлячись на планету, яка повільно наближалась, заповнюючи собою весь оглядовий простір.

-  А на Ліарані не так, - відповів Зефіріон, - поблажливо посміхаючись, як людина, що знає якусь таємницю. - Ліарана тримається на іншому. Тут є щось… невидиме, що змушує людей бути чесними.

— Чарівне намисто? — скептично підкинув брову Владко.

— Ха! Бачу, ти вже чув ці історії. Так, Намисто має великий вплив на всіх, хто знаходиться на планеті. В ньому щось є… Щось таке, що не дає тобі задумати зраду. Ти дивишся комусь в очі — і розумієш, що обманювати не можеш. І так усі. От і виходить, що тут укладають найнадійніші контракти, зустрічаються представники різних світів для переговорів, а шахраї не можуть здійснити свої задуми.

Владко подивився на свого роботодавця, так, ніби бачить його вперше. Близько трьох років він супроводжує Зефіріона у його ділових мандрівках. Вони познайомилися на Церцеї-6. Владко служив тоді у десанті. Бойові дії вже завершилися, і була укладена мирна угода між кланами. Торговці поступово поверталися на Церцею-6. Одним із перших був Зефіріон. Він завжди був там, де найнебезпечніше. Він укладав найризикованіші угоди й провертав найзухваліші оборудки. Це людина, яка не боялася діяти, навіть коли ставки були найвищі. За час, що вони провели разом, Владко думав, що добре вивчив свого роботодавця. Зефіріон був твердим реалістом, який завжди опирався лише на власні сили та факти, і не вірив у те, що не можна було побачити або перевірити. Аж тут таке…

-  Ви говорите про магію? – Владко вирішив підколоти торговця.

-  Хто зна, хто зна…?,  - Зефіріон був геть не схожий на себе. Завжди зібраний, з гострим пронизливим поглядом, який, здається все помічає, постійно щось прораховує і аналізує – зараз був такий розслаблений, навіть безтурботний. Скидається на те, що наближення до Ліарани щось у ньому змінило.

- Я Вас не впізнаю…, невже Ви дійсно вірите у всі ці казочки про відкриті серця і чарівне намисто?, - здивуванню Владко не було меж.

- Що ж, Владко, зрештою ти сам усе побачиш і відчуєш. Ти не думав, чому перед цією справою я попросив тебе підписати додаток до нашої угоди про непереборні обставини?

 - Я вирішив, Ви маєте на увазі що я можу бути пораненим.

- Ні, я мав на увазі зовсім інше. А як ти думаєш, - Зефіріон загадково глянув на Владко, - чому на таку безпечну і романтичну планету ще не переселилась уся галактика?

- То му що їм це не потрібно... Люди хочуть махлювати, убивати, грабувати, воювати! – Владко сказав це з притиском і досадою, що видавало його почуття.

- Так, мій любий Владко, так. Якби ти знав скільки вельможних парочок приїздило на Ліарану, щоб «перевірити свої почуття»! І скільки домовлених шлюбів розвалилися, скільки угод не відбулися! Ліарану з її намистом і відкритими серцями не тільки люблять, але й ненавидять.