Розділ 18 Що далі?

   Після загибелі Йозефа пройшло майже півроку. Жоден з нас не піднімав питання Намиста, хоча думали обоє про це кожен день. Напруга непомітно зростала, а у спокійний ритм життя вривалися тривожні нотки, але кохання здатне змінити все і все поглинути. Я більше почала цінувати Марка, а він вгадував мої побажання і потроху я почала вірити, що все заспокоїлося. Поряд з цим, сталися певні зміни, які не одразу впадали у вічі: після мого повернення з Мандрівки кіт Мурко перетворився на кішку Муру, в моїй робочій картотеці знову з’явилося ім'я Анети, правда, тепер вона відвідувала мене з іншої, хоча й схожої причини – нерозділене кохання з боку хлопця призвело її до депресії. За збігом обставин її хлопця звуть Йозеф і він абсолютно байдуже ставиться до її почуттів. Ну, а Анета не знайшла кращого виходу, ніж піддатися депресії. Записник Леони знову був у мене, як і її перстень – я вже не бачила причини віддавати його Анеті. У записнику з’явився змінений запис:

31 грудня 

  Цього зимового дня пройшло рівно 70 років, як  ми востаннє були щасливі разом. Я  завжди згадую тебе, кожного ранку і кожного вечора. Мені сумно і приємно водночас, бо я   знаю, що ти мене завжди кохав. Це – взаємно. Я дуже хотіла б, щоб ти побачив нашу дочку і внучку також. Вони – частина нас обох і вони – прекрасні!

– А, все-таки, ефект метелика існує, незначний, але ж є, – смакуючи напівсухе, розмірковувала я.  Марк напроти сидів замислено і, здавалося, зовсім не чув мене, однак підвів очі і подивився на мене довгим, закоханим поглядом.

– Знаєш, кохана, якщо все зробити правильно, то події змінять напрямок, а метелик залишиться живим. Йозеф це спробував довести і таки щось змінив, та й Леона вчинила розумно і розважливо. Вона – неймовірно сильна і мужня дівчина і справді могла б бути мудрою Мандрівницею, як і хотів Йозеф, але книга долі кожного має свої сторінки. Тому, Єво, відповідаючи на твоє запитання: «Що буде далі?», я можу сказати лише одне: буде так, як вирішить доля, а ми просто не будемо пручатись і спробуємо все прийняти.

    Літнє сонце сідало за обрій, забарвлюючи небокрай у багряні кольори, щоб вранці постати у повній красі, осяяти новий день і дати надію на майбутнє.