Розділ 4 (завершення)

— Я маю до тебе одне прохання.

— Спробую виконати.

— Залишися зі мною до кінця мого життя. Я не хочу тебе втрачати. —Я з надією заглядала в його очі, хоча розуміла, що виконати це майже неможливо...           

 — Не можу обіцяти. Але я зроблю все, щоб ти була щасливою і у безпеці.

— Ти розкажеш мені про себе більше? Я хочу знати все, що можу знати.

   У двері постукали. Це був один з рятувальників, який мав відвезти нас до відділку поліції. В поліції ми заповнили всі необхідні папери. Вони обіцяли тримати нас в курсі, але результат пошуків ми вже знали.

— Що у наплічнику, який ти взяв з намету? — спитала я.

— Там книга записів Мандрівок – Хроніки Мандрівників, фото, їхні особисті речі, — відповів Марк. Я не розпитувала далі, вирішивши, що на сьогодні інформації більш, чим достатньо. Більше за все мене цікавила скринька, яку мені дав Ніколас. Вже в номері готелю я нарешті вирішила її відкрити. Але — ні! На скриньці був хитромудрий ключ-замок. Можу побитися об заклад — ще вранці його не було! Я потрусила скриньку, вона була повна намистин. Я відчувала їх запах крізь стінки.

— Марку, а ти справді не відчуваєш їхнього запаху і нічого не бачиш?   

— Звісно, що відчуваю. Я був з тобою у всіх твоїх Мандрівках. З того невипадкового моменту в кав’ярні я став твоїм Охоронцем. Ми маємо унікальну можливість отримати  ключ до мандрівок і створити те саме Намисто Часу. Питання в тому, чи ти готова до випробувань? Такий шанс випадає раз в тисячоліття, як і народження такої неймовірної людини, як ти.

   Я не могла повірити у те, що відбувалося зі мною у ці останні дні. Здавалося б — все скінчилося, у нас попереду наше спільне майбутнє, таємниця намистин розгадана. Я отримала те, що майже нікому ще не вдавалося за такий короткий час. Але тривога розповзалася вперто крок за кроком, захоплюючи все моє єство. Колись в дитинстві я марила чарівниками, артефактами, а зараз все набуло якогось іншого змісту. І казки вже не здавалися такими безпечними і бажаними. Але поруч зі мною Марк і я - під надійним захистом. От дізнатися б про нього трохи більше, скільки ж всього він побачив за прожиті століття! Та й наплічник з речами його батьків не давав мені спокою. Уявити тільки — за кілька метрів від мене знаходиться  одна з найбільших таємниць  світу, а мій коханий — таємничий могутній Охоронець!

   Минув місяць, як ми повернулися додому. Марк відкрив своє детективне агентство. Мабуть, не варто й казати, що досвіду в нього вистачило б на кілька поколінь! Я ж відкрила свою приватну психологічну практику. І незабаром життя почало йти розміреним темпом, як здавалося ззовні, проти ми обоє знали, що все це ілюзія, яка може скінчитися в будь-яку мить. Попри обіцянку, дану мені Марком, я розуміла, що обставини можуть спонукати його зникнути з мого життя і ця думка отруювала моє існування. Час йшов, намистини в скриньці все ще чекали на своє використання, а мої сни, колись такі дивовижні і загадкові, я перестала пам’ятати, прокинувшись зранку. Проблеми моїх клієнтів я вирішувала більш-менш успішно, тому й не дивно, що через рік  у мене вже був щільний графік. Все йшло добре до одного жовтневого вечора, коли прийшла остання на той день клієнтка.