Розділ 4 (продовження)

 — Скільки є у світі Мандрівників та Охоронців? 

 — Цього ніхто не може сказати достеменно. В Хроніках Мандрівок є відомості про 200 активних Мандрівників протягом останніх п’яти тисяч років. Але частина ніколи не розкривала свій дар, такі здібності вважалися щонайменше дивними. До того ж, ти не проста Мандрівниця, а ще й могутня відьма. Історія твого роду  сягає корінням у прадавні часи, коли тільки народжувався весь магічний світ.  Твоя пра-пра-пра…бабуся отримала в шістнадцять років магічну відмітину —  чотирилисник, який і став причиною появи ваших магічних сил. Як з’явився чотирилисник, вже ніхто не згадає, але він дає своїй власниці велику силу, яка збільшується кожні три покоління. 

   У цьому вимірі зараз є п’ять  Охоронців, про трьох з них ти вже знаєш, четвертим є Йозеф, який втратив голову від кохання до Леони і подарував їй небезпечну прикрасу. Вона й згубила дівчину. Якщо така прикраса потрапить в руки до звичайної людини, вона призведе до неминучої смерті. — Марк промовчав, ніби розмірковуючи, чи розповідати далі. — Йозеф знав про це, але кохання його засліпило, він відчайдушно вірив, що Леона стане колись його Мандрівницею і вони будуть назавжди пов’язані між собою.  П’ятий Охоронець —  Карл, найстаріший і наймудріший з усіх нас. Він вважав, що такі прикраси не варто створювати, а до магії потрібно ставитися обережно. Про Аду та Ніколаса ти вже знаєш. Це — не мої батьки. Ми просто всі підтримуємо особливий зв'язок між собою.  Ніколас важко переживав загибель свого підопічного: той вирішив проковтнути намистину і таким чином залишитися  у певному місці, але це рішення було смертельним для нього. Тому Ніколас  і вирішив зайнятися пошуком ключа до безпечних  подорожей.

   Я  слухала і мій світ потроху перевертався. Я почала усвідомлювати, що понад усе на світі я хотіла б бути по-справжньому звичайною людиною: без небезпечних мандрівок, без намистин, без того всього, що в один момент може зруйнувати все моє життя. А Марк? Я сподівалася, що ми проживемо довгі щасливі роки, разом постаріємо, побачимо, як ростуть діти, внуки…

   — Марку! Наші діти — вони теж успадкують твої властивості, чи мої, чи обох разом?

   Марк невесело усміхнувся.

— Ні. Наші діти не успадкують нічого, бо їхня поява нездійсненна, це — неможливо. За всі тисячоліття такого не траплялося.

   — І коли ти мені збирався розповісти?

   — Цієї розмови взагалі не мало бути. Ми мали жити щасливо років 15. А потім, одного дня я повинен був щезнути з твого життя. Мені важко про це думати, бо я тебе щиро покохав, не уявляю свого життя без тебе і не уявляю твого болю, коли ти залишишся сама. Я не мав допустити наших близьких стосунків, а тим паче шлюбу. Я просто повинен був тебе охороняти, бути знайомим, другом, опинятися поруч в потрібній ситуації. А я не зміг приглушити свої почуття. Ада і Ніколас були розлючені, коли дізналися про весілля.  Цей подарунок, який ти отримала уві сні, є знаком примирення з нашим рішенням, проте він несе у собі фатальні наслідки для всіх, а я втратив їх назавжди, бо ми тепер у різних світах. Ти зможеш колись мені пробачити?

   Я мовчала, думок у голові було багато, але ненависті чи образи до Марка я не відчувала. Навпаки, відтепер кожна хвилина з ним буде цінною у моєму житті.