Святковий бал

Оксана стояла перед великим дзеркалом шафи-купе. Вона примірила біля п’яти різних образів, що так вдало їй підготувала рука незнайомої людини.

З тих двох суконь, що підійшли їй найкраще, вона обрала вельветову, яка сягала до самих щиколоток. Темно-бардовий колір гарно пасував до її розпашілих та рум’яних щічок. 

Брунатне волосся вона вільно розпустила вздовж шиї. Косметикою підкреслила очі та виділила губи. Ще раз окинула оком відображення в дзеркалі. Ствердно кивнувши, вона вийшла до вітальні.

Там на неї вже чекав Матвій. Він устиг перевдягнутися, тож розмістився на дивані, вичитуючи щось у своєму смартфоні. Коли двері за Оксаною зачинилися, хлопець відірвав погляд від екрана.

Спершу він поглянув на Оксану швидко, а потім мотнувши головою затримав погляд, наче бажаючи перевірити, чи не марево перед ним.

— Невже все так погано? — усміхнулась Оксана.

Матвій глитнув та щось невиразно мугикнув. Мимоволі Оксана подумала про Марію. Можливо вона виглядала б, набагато природніше в цих вишуканих речах.

“Хіба це все не дурість?” — міркувала вона, розуміючи незручність свого становища. Однак Матвій опинився зненацька поряд із нею, простягаючи їй теплу куртку.

Його обличчя лишалось безвиразним. Оксана пояснювала це незагоєним потрясінням після розриву стосунків. “Для чого я це роблю?” — питала вона себе. У відповідь лунали думки про підтримку друга з минулого.

Однак були й інші відповіді. Вони ховались у теплій усмішці Матвія, саме такій, яку вона пам’ятала ще з дитинства. У м’якому тембрі його голосу. У руці, що підтримувала її, коли в нових чобітках, вона йшла по підземному паркуванню до автівки Матвія.

Якихось п’ять хвилин і вони дістались місця призначення. Виринаючи з автівки, Оксана відчувала себе Попелюшкою, що потрапила на бал.

Матвій ішов поряд. Від незручного взуття Оксана ризикувала втратити рівновагу. Тож протягнула руку, благаючи про допомогу.

— Мабуть, краще було б узути кеди, — пожартувала вона.

Усмішка ледь торкнулась Матвієвого обличчя. Він узяв її під руку. У мовчанні вони увійшли до святково оздобленого залу. Позбувшись верхнього одягу, Оксана зачаровано розглядала красу, що оточувала її зусебіч.

Новорічний настрій нарешті дістався дівочої душі. Не роздумуючи вона взяла бокал з таці, що проносив поряд офіціант. Лунала гучна музика, відбиваючи ритм, що проходив вібрацією тілом. 

Вони дістались столів, завалених їжею. Оксана обережно брала один смаколик за іншим. Чи то так подіяв ковток шампанського, чи то її настрій тієї миті дозволив бути в цілковитій гармонії з навколишньою атмосферою.

Дівчина весело щебетала на вухо Матвієві, бо музика перекрикувала її слова. Вона розповідала про те, як тут чудово і про те, яке все смачне. І про те, що нарешті відчуває, як тягар життєвих задач послабився або ж відійшов тимчасово на другий план. Згадала і про чоловіка коло святкової ялинки.

— То що ти загадала?

— Не скажу, — Оксана хитро примружила очі. 

А Матвій стояв, не торкаючись їжі. Він зробив лишень кілька ковтків шампанського та відклав бокал. Дивився на Оксану якимось тьмяним поглядом.

Коли в черговий раз, дівчина підійшла за канапкою, яка в один укус повністю зникла в роті, високий світловолосий парубок запросив її на танок.

І справді лунала відповідна пісня. Розгублено Оксана поглянула на Матвія. Він почав рухатись в їхній зі світлочубим чоловіком бік. Щось у виразі його обличчя викликало в Оксани тривогу.

Однак Матвій тільки ввічливо кивнув незнайомцю, даючи зрозуміти, що дівчина не була вільною для танку. А потім потягнув Оксану у вирій закружених у танці красенів та красунь.

Оксана трималась за його плечі. Якась дивна хвиля емоцій вирувала в її тілі від чого дівчині хотілося сміятися та плакати водночас.

— Ти пам'ятаєш? — наважилась порушити мовчання вона.

— Що саме?

— Наш танок на випускному?

— Звісно пам’ятаю.

— Як гадаєш, ці роки пішли нам на користь?

— Тобі однозначно — так.

Він усміхнувся. І Оксана вирішила не розпитувати, чому він так вирішив, щоб не псувати магічність моменту.

По закінченню повільної музики заграла танцювальна. Для Оксани неначе зникло все, окрім музики та теплого погляду навпроти. Непомітно наблизився час, коли затамувавши подих, усі рахували секунди до початку Нового Року.

Від хвилювання Оксана навіть не потурбувалась узяти бокал, що розносив офіціант, маневруючи поміж гостями. У найчарівніший час року, коли всі кричали вітання з Новим Роком, дівчина підстрибнула від щастя та кинулась на шию Матвієві. 

Вона була щаслива, сповнена емоцій. І просто не зуміла втримати їх. Матвій обійняв у відповідь та притис до себе міцно. Не відпускав допоки не почулися звуки салютів.

Вони схопились за руки та попрямували надвір, ледь накинувши на плечі верхній одяг.