Розділ 15. Чорний шторм

Шторм наздогнав їх посеред Егейського моря на четверту добу рейсу. Чорні хвилі заввишки з триповерховий будинок із гуркотом обрушувалися на палубу судна, змушуючи величезний залізний суховантаж здригатися від носа до корми. Дощ лив суцільною стіною, а видимість впала майже до нуля.

Дамір стояв на капітанському містку, міцно стиснувши пальцями штурвал. Кожна його жила була напружена. Він виводив корабель із самого серця негоди, коли раптово на радарній системі замиготіла невідома точка. А вже за хвилину крізь шум зливи пролунав глухий звук удару — судно налетіло на прихований під водою риф або напівзатоплений контейнер, який відірвався від іншого корабля під час шторму.

— Капітане! У нас пробоїна в правому борту! Трюм затоплює! — закричав у рацію переляканий голос старпома.

— Всім приготуватися до аварійної евакуації! Спустити рятувальні шлюпки! — скомандував Дамір, зберігаючи залізний спокій, хоча всередині все захололо від думки про Соломію та сина.

Капітан кинувся вниз на палубу, щоб особисто контролювати порятунок команди. Навколо панував хаос: вили сирени, кричали матроси, а крижана морська вода вже заливала палубні настили. Дамір допомагав штовхати першу шлюпку у воду, коли судно зробило різкий нахил убік. Одночасно з цим від сильного штормового пориву важка залізна стріла вантажного крана відірвалася від кріплення і з диким скреготом полетіла прямо в бік капітанського містка.

Дамір встиг помічити небезпеку в останню секунду. Він щосили відштовхнув молодого матроса, який стояв поруч, рятуючи йому життя. Але сам ухилитися не встиг.

Важка металева конструкція на повному ходу вдарила Даміра по голові. Гострий, спалахуючий біль пронизав усе його тіло, а в очах миттєво потемніло. Сила удару була такою потужною, що капітана перекинуло через леєри прямо у бурхливе, крижане чорне море.

Падаючи у безодню, Дамір устиг подумати лише про одне. Він судорожно притиснув руку до грудей — туди, де у внутрішній кишені кітеля лежав малюнок Соломії. Але морська безодня вже затягувала його на дно, забираючи свідомість, спогади та його кохання в суцільну й темну порожнечу.