Розділ 6. Фарби сірого асфальту

Наступні кілька тижнів перетворилися для Соломії на суворе випробування, де кожен день був битвою за виживання. Грошей, які залишив Маркіян, вистачило лише на те, щоб зняти крихітну кімнатку на околиці міста у непривітної самотньої пенсіонерки та купити найдешевші кеди, аби не ходити босоніж.

Столиця, яка раніше здавалася дівчині яскравою та чарівною, тепер повернулася до неї своїм справжнім, байдужим обличчям. Без документів, які залишилися в квартирі Віктора, Соломія не могла влаштуватися на нормальну роботу. Їй довелося братися за найважчу працю, де платили копійки наприкінці дня: вона мила посуд у засаленому привокзальному кафе, підмітала підлоги в торгових павільйонах і розклеювала оголошення на стовпах. Руки дівчини, які раніше так ніжно тримали пензель, тепер пахли дешевим миючим засобом та хлоркою.

Найбільше Соломії бракувало малювання. Це була єдина ниточка, яка зв'язувала її з колишньою собою. Коли туга ставала нестерпною, вона купувала за кілька копійок звичайний шкільний зошит у клітинку і дешевий олівець. Вечорами, сидячи на скрипучому ліжку під тьмяним світлом настільної лампи, Соломія малювала. Але тепер з-під її олівця виходили інші образи. Замість світлих сільських пейзажів на папері з’являлися похмурі обличчя перехожих, брудні міські калюжі, в яких відбивався неон, та силует того самого нічного бару. Вона часто ловила себе на думці, що малює суворий, холодний погляд чоловіка, який тоді пішов геть, залишивши її наодинці з Маркіяном.

З кожним днем Соломія помічала, що її тіло змінюється. Спочатку вона списувала все на перевтому, стрес та погане харчування. Але коли вранці від запаху смаженої риби з кухні її господарки дівчину пронизував гострий напад нудоти, серце Соломії пропустило удар.

Тремтячими руками в громадському туалеті вона опустила дешевий тест у пластикову склянку. Хвилини очікування здалися їй вічністю. Коли на білій смужці чітко й безжально проявилися дві яскраві рожеві лінії, Соломія повільно опустилася на коліна прямо на холодну кахляну підлогу.

Вона була вагітна. Вагітна від чоловіка, якого бачила раз у житті, чиє обличчя ледь пам'ятала і який викинув її з життя, залишивши кілька зім'ятих купюр. Надія на те, що все якось минеться і вона зможе почати спочатку, розбилася вщент. Тепер вона була не просто бідною дівчиною без майбутнього — вона була майбутньою матір'ю-одиначкою в абсолютно чужому місті.

Саме в цей момент розпачу Соломія зрозуміла, що більше не може ховатися. Їй потрібен був захист. Вона вийшла на вулицю, підійшла до найближчого таксофона і, ледь згадуючи цифри, набрала номер домашнього телефону свого дядька в селі.