Розділ 4. Туман і фатальна помилка

Маркіян підсунув ближче до Соломії склянку з янтарною рідиною, яку щойно приніс бармен.
— Пий, — м'яко, але наполегливо сказав він. — Тобі треба зігрітися. Дивись, як тебе трусить.

Соломія подивилася на склянку. Пальці, що стискали мокрі краї куртки, зсунулися. Вона ніколи в житті не пила нічого міцнішого за домашнє тітчине вино на свята, але зараз її розум прагнув лише одного — вимкнутися. Забути брудні руки Віктора, тріск власного одягу та холод нічного міста. Вона схопила склянку обома руками і зробила великий ковток. Обпікаюча хвиля пройшла горлом, змусивши її закашлятися, але майже миттєво по тілу розлилося оманливе, важке тепло.

Дамір, який весь цей час стояв поруч, незадоволено насупився. Він бачив, що дівчина перебуває в шоковому стані, і те, що Маркіян користується цим, викликало в нього огиду. Проте власна рана від зради Анастасії нила так сильно, що сил на чужі проблеми просто не залишалося.

— Маркіяне, зав'язуй, — глухо кинув Дамір, поглянувши на наручний годинник. — Вона ледь на ногах тримається. Дай їй спокій, ходімо.

— Та почекай ти, Даме, — відмахнувся Маркіян, підливаючи Соломії ще. — Бачиш, їй стає краще. Ми просто спілкуємося.

Дамір зневажливо хмикнув. Навіщо йому рятувати весь світ, якщо його власний світ щойно зруйнували? Він не хотів бути свідком цієї п'яної драми.
— Як знаєш. Я поїхав додому, — холодно відрізав капітан.

Він розвернувся і швидким кроком попрямував до виходу з бару. Коли важкі двері за Даміром зачинилися, Соломії здалося, що з закладу пішло останнє повітря. Його крижаний, але тверезий погляд хоч якось тримав її в реальності. Тепер реальність почала пливути.

Маркіян виявився хорошим слухачем — або просто вдавав його. Він підливав алкоголь, щось тихо говорив, а Соломія лише кивала, відчуваючи, як її думки огортає густий, щільний туман. Страх перед Віктором притупився, на зміну йому прийшла невагомість. Вона вже не розуміла, де знаходиться і що відбувається.

— Тобі не можна тут залишатися, красуне, — Маркіян обережно взяв її за плечі, допомагаючи підвестися з дивана. — Бар зачиняється. Тут поруч є готель, я відвезу тебе туди. Ти зможеш поспати в теплі. Погодишся?

Соломія погано розуміла значення його слів. Вона просто слухняно кивнула, повністю довіряючи єдиній людині, яка проявила до неї «доброту» в цій жахливій столиці.

Уже через десять хвилин вони були в номері недорогого готелю неподалік. Опинившись у теплі, Соломія остаточно втратила зв'язок із реальністю. Алкоголь повністю паралізував її волю. Коли Маркіян почав знімати з неї мокру куртку, оголюючи розірвану сорочку, вона не знайшла в собі сил чинити опір. На відміну від жорсткого нападу Віктора, Маркіян діяв обережно, заколисуючи її п'яну свідомість тихими словами.

У тумані, крізь пелену сліз та алкогольного сп'яніння, Соломія втратила те, що так берегла в селі. Вона позбулася своєї цноти з абсолютно чужим чоловіком, чиє ім'я ледь трималося в її голові.

Ранок зустрів її нестерпним головним болем та гірким усвідомленням катастрофи. Маркіяна поруч уже не було — він пішов, залишивши на тумбочці кілька купюр на «зворотну дорогу» та порожнечу в її душі. А через кілька тижнів тест у дешевій аптеці покаже дві смужки, які остаточно перекреслять її колишнє життя.