Розділ 12: Таємні узи та королівський указ

Тронна зала завмерла в очікуванні, поки світські дами та графи жадібно вдивлялися в кожен рух смарагдової сукні. Для всього двору Вікі була лише герцегинею Восс — прекрасною, гострою на язик і непокірною дружиною відомого полководця.

Але мало хто знав правду, що ховалася за цими офіційними титулами.

Багато років тому, коли Вікі була ще дитиною, її батько — найближчий побратим Імператора, чоловік, якого монарх називав своїм єдиним справжнім братом, — загинув у кровопролитній битві. Відтоді Імператор таємно взяв дівчинку під свою особисту опіку, ставши для неї названим дядьком. Він палко й ніжно любив Вікі як рідну доньку, виростив її в турботі, хоч із міркувань безпеки цей родинний зв'язок тримався в найсуворішій таємниці від всього придворного загалу.

Побачивши, як засяяли її сіро-зелені очі, Імператор м'яко всміхнувся — не як суворий правитель, а як люблячий дядько, який нарешті бачить свою улюблену племінницю щасливою.

Вікі зробила ще один легкий, граційний крок до тронного подіуму й підняла погляд.

— Ваша Величність... — м'яко й витончено мовила вона, і в її голосі прослизнули ледве помітні, теплі нотки, зрозумілі лише їм двом. — Чи можу я звернутися до вас із одним маленьким проханням?

— Для тебе, герцогине, мої двері та моє серце завжди відчинені, — відгукнувся Імператор, подаючи їй руку. — Кажи, чого ти бажаєш?

Вікі злегка повернула голову, і її погляд ковзнув по залі — прямо на застиглу біля мармурової колони постать Келя. Потім вона перевела погляд на Дамена, чиє обличчя вмить зблідло від передчуття чергової поразки.

— Наш замок Восс далекий, а шляхи нині неспокійні, — спокійно промовила Вікі. — Я б хотіла, щоб для моєї особистої охорони офіційно призначили окремого лицаря. Кель — чудовий вибір. У нього гарні вміння в бою, він непохитний, і... я впевнена, навіть Дамен підтвердить його майстерність.

Ці слова розрізали повітря тронної зали, мов гострий клинок.

Дамен застиг, відчуваючи, як земля вислизає з-під його чобіт. Призначити Келя особистим захисником Вікі наказом самого Імператора? Це означало, що він більше ніколи не зможе заарештувати молодого лицаря, не зможе заслати його на кордон і не зможе відібрати його від своєї дружини!

Імператор із цікавістю перевів свій проникливий погляд на Великого герцога.

— О? Це цікава пропозиція, — з легкою посмішкою промовив монарх. — Що скажеш, Дамене? Твоя дружина стверджує, що цей лицар вартий її довіри. Ти підтверджуєш його вміння?

Дамен стояв під прицілом сотень очей імператорського двору та під прямим, вимогливим поглядом монарха.

Якщо він заперечить — він покаже свою слабкість і ревнощі. Якщо погодиться — власними руками віддасть Келю право завжди бути поруч із Вікі. Його щелепи стиснулися з такою силою, що в скронях застукав біль, а зелені очі палали темною люттю.

— Лицар Кель... справді вправний у бою, Ваша Величність, — крізь затиснуті зуби, змушуючи себе вимовити кожне слово, процідив Дамен. — Я... підтверджую це.

Імператор задоволено кивнув і підняв руку, закликаючи герольда.

— Значить, бути тому! — гучно й урочисто оголосив Імператор на всю бальну залу. — Наказом Імператора лицар Кель відтепер призначається особистим захисником і першим гвардійцем герцогині Вікі Восс! Його єдиний обов'язок — берегти її життя та спокій. Наказ набирає чинності негайно!

По залі прокотилася хвиля схвальних вигуків.

Кель, який чув кожне слово, повільно вийшов із затінку колон. Його сріблясто-білий мундир сяяв у світлі свічок, а блакитні очі палали дикою, непереможною радістю. Він підійшов до тронного подіуму, опустився на одне коліно перед Імператором та Вікі й приклав стиснутий кулак до серця:

— Присягаю захищати леді Восс до останнього подиху, Ваша Величність!

Вікі подивилася на нього згори вниз, і її сіро-зелені очі сяяли перемогою. Вона знала: віднині між нею та її щастям більше не стоїть жоден наказ чоловіка. Вона захистила Келя, а Кель відтепер мав законне право захищати її.

Оркестр, вловивши настрій монарха, миттєво змінив ритм. Залу заповнили урочисті, але ніжні звуки старовинного імператорського вальсу.

Імператор із щирою, теплою посмішкою підвівся з тронного подіуму та опустився на один крок нижче, пропонуючи Вікі свою руку.

— Дозволь мені цей танець, герцогине, — голосно промовив монарх для всіх присутніх, а потім додав уже тихо, аби чула лише вона: — Мені потрібні ці кілька хвилин, щоб поговорити з тобою без свідків.

Вікі граційно вклала свою тонку долоню в рукавичці у його долоню: — Це велика честь для мене, Ваша Величність.

Вони вийшли в центр зали. Натовп придворних із захопленням та подивом розступався — Імператор танцював на балах вкрай рідко, і це видовище стало головною подією вечора. Дамен стояв неподалік, стиснувши кулаки, і мовчки спостерігав, як його «небажана» дружина забирає на себе всю увагу монарха.

Музика підхопила їх. Імператор вправно та граційно повів Вікі у вальсі, тримаючи її з батьківською ніжністю та витонченою повагою.

— Ти неймовірно схожа на свого батька, Вікі, — прошепотів Імператор, коли вони зробили перший плавній оборот. Його суворі очі потеплішали. — Ті самі сіро-зелені очі, той самий непокірний, але шляхетний дух. Мій названий брат пишався б тобою сьогодні.

— Дякую, дядечку... — так само тихо, ледве ворушачи вустами, відповіла Вікі. На її обличчі сяяла вишукана світська посмішка, але в очах спалахнули теплі іскри. — Я сумувала за вашою підтримкою. У замку Восс буває надто холодно.

Імператор примружився, і його погляд на секунду ковзнув по похмурому Дамену, що стояв біля ложі.

— Я бачу, — мовив монарх. — Дамен — видатний полководець, але як чоловік він виявився сліпим дурнем. Він тримав тебе в тіні, намагаючись зламати твоє світло. Але сьогодні ти показала всім, хто насправді веде цю гру.

— Я просто більше не дозволю принижувати себе, — спокійно відказала Вікі, плавно слідуючи за його кроками. — І не дозволю шкодити тим, хто мені дорогий.