Розділ 11: Щит із смарагду та виклик на балконі

Повітря на балконі згусло, перетворившись на розпечене залізо.

Слова Дамена про арешт лунали вироком, але перш ніж Кель встиг хоча б поворухнутися й віддати меч, смарагдова сукня Вікі спалахнула в темряві. Вона зробила один швидкий, рішучий крок уперед і встала просто перед Келем, закриваючи молодого лицаря власною спиною.

Вона випростала стан, високо підняла підборіддя, а її сіро-зелені очі палали не просто спалахом відчаю — у них палала абсолютна, незламна зневага.

— Ні, — її голос пролунав спокійно, але настільки виразно й дзвінко, що відлунив від мармурових колон. — Не заарештований. Ти не можеш цього зробити, Дамене.

Дамен застиг. Його зелені очі розширилися від дикого, неприхованого подиву, який миттєво змінився небезпечною люттю. Він не звик, що його накази оскаржують. Тим паче жінка, яку він роками вважав безвольною і тихою.

— Відступи, Вікі, — процідив він крізь затиснуті зуби, ступаючи крок уперед. Його важкі чоботи карбували кожен рух. — Ти не розумієш, у що втручаєшся. Він зрадив свою присягу, торкнувшись дружини свого герцога. За це його чекає плаха.

— Він захищав мене! — рішуче відрізала Вікі, не відступивши ні на міліметр. На її вустах з'явилася гірка, нищівна посмішка. — Чи ти бажаєш, щоб тут усі дізналися, який насправді чоловік Меч Королівства?

Ці слова впали між ними, мов важкий клинок.

Дамен занімів. Його погляд прикувався до її обличчя.

— Що ти кажеш?.. — тихіше, але із загрозливими нотами мовив він.

— Ти хочеш влаштувати скандал просто зараз? — величним, світським тоном вела далі Вікі, наступаючи на його гордість. — Хочеш кликати імператорську варту? Пробуй, Дамене! Спробуй пояснити всьому імператорському двору, чому твоя законна дружина шукає простої людської доброти й поваги у звичайного гвардійця, поки її чоловік роками принижує її в власному замку та тримає при собі коханок!

Вона зробила крок йому назустріч, виходячи з-за спини Келя, але залишаючись між двома чоловіками.

— Оголоси його зрадником. І я перед усім палацом розвію міф про твою непогрішиму шляхетність. Я розкажу, як Меч Королівства виграє війни на полі бою, але програє власну гідність удома. Ти дійсно цього хочеш?

У повітрі запанувала тиша, переривана лише далеким шумом балу.

Кель за ній затамував подих. Його рука до болю стиснула ефес меча, але блакитні очі дивилися на Вікі з дикою сумішшю захоплення й страху за її долю. Вона ризикувала всім, захищаючи його.

Дамен дивився на Вікі так, ніби бачив її вперше в житті. Перед ним більше не було тихої дівчини з замку Восс. Перед ним сторіла справжня герцогиня — небезпечна, гостра, сильна жінка, яка змогла одним словом ударити в його найслабкіше місце: його репутацію, його гордість і його військове ім'я.

Він знав, що вона не блефує. Побачивши її сіро-зелені очі, він зрозумів: Вікі зробить це без тіні вагань.

Жовна на щелепах Дамена ходили ходуном. Його пальці в шкіряних рукавичках стискалися в кулаки з такою силою, що суглоби біліли.

— Ти граєш у дуже небезпечну гру, Вікі, — промовив Дамен так тихо, що його голос був схожий на сичання змії.

— Я не граю, Дамене, — холодно відповіла вона, піднімаючи смарагдовий шлейф сукні. — Я просто нагадую тобі, що я більше не твоя власність.

Вона повільно обернулася до Келя, подаючи йому свою тонку долоню.

— Проводь мене до моїх покоїв, лицарю Кель. На цьому балу мені більше немає чого робити.

Кель на секунду зустрівся поглядом із лютим, палаючим поглядом Дамена, після чого спокійно й непохитно вклонився леді Восс і подав їй свій міцний лікоть.

Вони повільно рушили з балкона, залишаючи Великого герцога Восса стояти на самоті в темряві під зоряним небом.

Тільки-но Вікі та Кель переступили поріг балкона й ступили назад у сяючу, вируючу бальну залу, як гучна інтонація двірцевого розпорядника змусила натовп аристократів миттєво розступитися.

— Його Величність Імператор бажає бачити герцогиню Восс! — відлунив урочистий голос над оркестром.

Вікі зупинилася, злегка випроставши стан. По залі прокотилася хвиля стишених вигуків та шепоту. Імператор дуже рідко відзначав когось із гостей особистою увагою під час балу, тим паче дружин володарів далеких провінцій.

Кель на секунду нахилився до її вуха, не порушуючи лицарської дистанції: — Я буду неподалік, герцогине.

Вікі кивнула йому короткою, вдячною посмішкою й плавно рушила в напрямку тронного подіуму. Її смарагдова сукня ковзала по мармуру, а сіро-зелені очі палали абсолютною спокійною впевненістю.

На високому возвишенні, під оксамитовим балдахіном, сидів сам Імператор — сивочолий воїн із проникливим, мудрим поглядом, загартований десятиліттями правління. Поруч із тронним подіумом уже стояв Дамен. Його обличчя було темнішим за ніч, а зелені очі здавалися застиглим льодом. Він усе ще отямлювався від гірких слів дружини на балконі, коли імператорський виклик змусив його негайно повернутися до монарха.

Вікі граційно схилилася в глибокому, витонченому реверансі перед троном.

— Ваша Величність, — м'яко мовила вона.

— Підведися, герцогине, — промовив Імператор, і на його суворому обличчі з'явилася щира, тепла посмішка. — Дамен роками приховував свою дружину у фортеці Восс, переконуючи нас, що ти віддаєш перевагу тиші й самотності. Але сьогодні ти — справжня окраса цього вечора.

Імператор повільно підвівся з трону й ступив кілька кроків до неї, випробовуючи її світські навички.

— Нам відомо про внесок роду Восс у безпеку кордонів. Але мені цікаво, герцогине... як ти знаходиш життя в самому замку? Чи дістає тобі уваги й турботи від нашого найкращого полководця?

Це було не просто ввічливе питання. Це була дипломатична гра, у якій Дамен затамував подих. Його щелепи знову стиснулися. Він знав, що Вікі зараз тримає в руках його долю перед монархом: один натяк, одна правильна скарга — і репутація Меча Королівства зазнає нищівного удару.