Розділ сьомий «Невже це він..?»

Пройшов тиждень. Джинні Хадсон і Стейсі Браун постійно намагалися зустрітися, але їх весь час відволікали різні справи.  Найбільше, що їм вдалося - поговорити по відео-чату два з половиною разу, по 5 хвилин. Джинні не могла зрозуміти чому, але їй все більше і більше подобалась Стейсі Браун, вона прагнула бути схожа на неї. Стейсі така самостійна, жила на чужій планеті, закінчує навчання, пише дипломну роботу, проводить власні дослідження. В тей самий час Джинні гнітила думка, що їй не досягти цього. Вчора дівчата змогли домовитись, що побачаться  сьогодні на уроці у містера Ганса Тьорнера, а потім виділити весь вечір. Тому Джинні зараз поспіхом закінчувала дописувати свій звіт, після чого планувала бути на уроці у містера Тьорнера. Їй дуже хотілося дописати його сьогодні. Це була перша її аналітична робота в «Traibus company». Джинні тут дуже сподобалось, особливо Аліма. Вона була штучним інтелектом і настільки розумною, що навіть не вірилось. Від цього створіння залишалось враження ніби воно знає абсолютно все. Найважливіше в роботі у Джинні, було ставити правильні запитання. 

Доповідь Джинні розглядала тему літнього сезону і спаду користування громадським транспортом. А точніше, як можливо зробити цей період більш зручнішим для людей. Суть проекту, що запропонував молодий аналітик, складалася у тому, що в літній час коли люди пересідають на механічний транспорт, забезпечити  споживачів потрібним їм приладям. Джинні дуже подобалась одна фраза: «Якщо не можеш зупинити безумство, очоль його!» Хоча те що на літо пасажири пересідають на механічний транспорт не було безумством, а просто сезонною зміною пріоритетів, це не означало, що цей порив неможливо очолити. Саме це вона і пропонувала, створити власну лінійку такого транспорту і зробити їх доступними. Такі суспільні проекти щедро спонсорувалась правлінням, і проблем з їхнім просуванням та реалізацією не було. Молодий аналітик саме дописувала свої висновки в звіт:

— … тому такий соціальний проект буде гарною рекламою і зручним для кінцевого користувача. Також рекомендую вам ознайомитись з вибіркою інформації про побажання до таких транспортних засобів, як їхній колір, вага та влаштовані ґаджети. Хочу звернути особливу увагу на обов’язкову можливість зручного перевезення таких транспортних засобів в універсальних капсулах. Наприклад у складеному вигляді в багажному відділку, як на малюнку де зображений велотрон.

Надіславши свій перший звіт начальнику відділку, вона досить швидко покинула будівлю. Поспішаючи на урок містера Тьорнера, Джинні хвилювалася за свою роботу, діло в тому, що коли її запросили по-стажуватися в аналітичний відділок, їй мало що пояснювали. Давши їй тимчасову перепустку і познайомивши її з штучним розумом Алімою і двома працівниками, що на той момент були присутні, на цьому навчання і закінчилось. Жодних нормативів, правил складання звітів, термінів для роботи і багато інших речей, що напряму стосувалося її зайнятості, їй не дали. Навіть коли Джинні  розпитувала про роботу, їй казали: «Роби на власний розсуд». А коли мова йшла про тематику її досліджень їй відповіли: «Все, що бажаєш» Такий інформаційний голод, щодо професії, дуже бентежив Джинні. Перші дні вона активно досліджувала, як правильно бути аналітиком. Але зазвичай знаходила інформацію, що вона і так знала, або те, що її не стосувалася. У неї було занадто мало фактів, щодо того устрою, що був в аналітичному центрі «Traibus company». 

Коли дівчина зрозуміла, що на пряму нічого не дізнатись, вона з пристрастю допитала Аліму, про власну роботу і завдання. Штучний розум, настільки вправно чи то приховувала, чи робила вигляд що не знає потрібну інформацію, що Джинні почала сумніватися у її щирості. Аналітик розумів, що це явна змова компанії, проти молодих спеціалістів.  

 Джинні хотіла подолати цей інформаційний вакуум, тому вона почала  дуже обережно опитувати працівників, але жодного прикладу звіту вона не змогла побачити. На четвертий день Джинні пішла на крайні міри, вирішивши засидітися на роботі подовше, при цьому якнайбільше спілкуючись з працівниками. Пізно ввечері, коли їй вже дзвонила мама і просила повернутися додому, молодий аналітик вирішив відкинути власну сором'язливість. Вона не хотіла провести день марно, тому підійшла до самого незнайомого працівника і прямо сказала:

— Мартін, мені забули надіслати зразок звіту, не міг би ти переслати мені щось зі свого архіву?

Мартін замислився і було видно, що він не зрозумів, про що йде мова. Але за кілька секунд він широко посміхнувся і сказав:

— Так, звісно, зараз трохи дороблю свою роботу і надішлю тобі якийсь майже готовий зразок.

— Дуже дякую, ти мене просто спас! До зустрічі, я буду чекати.

В той вечір, Джинні поверталася до дому щасливою. На ранок, перевіряючи пошту вона відкрила надісланий файл з багатообіцяючим приписом: «Тільки не роби точнісінько, як у мене» Відкривши цей файл, вона побачила, що він повністю пустий . Спочатку їй пришло на думку, що це  якась помилка і перезавантажила документ, але він залишився чистим. Прочитавши більше про формат цього файлу, Джинні зрозуміла, що він може бути як і текстовим, таблицею, або навіть і презентацією чи графіком. Одним словом, така собі, універсальна платформа, на якій можна зробити будь що. Джинні згадала цю посмішку Мартіна і зрозуміла, що від креативності до кретинізму не так далеко. З тих пір вона змирилася з тим, що  їй ніхто не допомагає. І вирішила зробити те що їй казали: «Що хочеш і як хочеш!»

Тому зараз аналітик  сильно хвилювалась, бо не знала, наскільки правильно вона зробила звіт. На цей раз Джинні виставила максимальну швидкість у капсулі, вона хотіла приїхати завчасно, щоб нічого не пропустити. До початку уроку ще 30 хвилин, а Джинні вже стояла коло будинку вчителя. Судячи по капсулах, що стояли на вулиці, Джинні була перша хто приїхав на урок. Підійшовши до будинку, той гостинно відкрив двері, і домашній компьютер повідомив, що вона зараз тут одна і що для неї доступні лише деякі кімнати. Подивившись на схему будинку, дівчина відразу пішла в сторону залу де проводились уроки. Такі моменти коли Джинні приходила в самотній будинок були рідкими, під час її навчання, але таке траплялось. Вона підсвідомо чекала на такий розвиток подій, зайнявши своє улюблене місце, спробувала продовжити читати книжку по психології, але у неї не вийшло. Спочатку її увага гасала між першим звітом і очікуванням, від сьогоднішнього дня, а потім повернувся містер Тьонер, який повністю заволодів увагою Джинні.