Розділ шостий «Давай дружити?»

У Джинні Хадсон щойно закінчилися робочі години. Зараз було 14:00, додому вона не поспішала . Просто сьогодні був чудовий день для роботи. Вона працювала в аналітичному відділку «Traibus company»  в місті «Куаиат Рей». Офіс знаходився в будівлі майже біля самого моря. Поряд був невеличкий пляж, де було зручно поплавати в морі, і багато хто використовував цю можливість, чи до чи після роботи. Але зовсім не море затримувало Джинні на робочому місті, хоча вона любила споглядати за береговою лінією. Її затримка на роботі пояснювалася двома причинами. По-перше, вона тільки стажувалася на це місце, і тому хотіла якнайкраще себе зарекомендувати. А друга — їй дуже подобається її спеціальність. Дійсно, копатися в тонах різної інформації і шукати причини тієї чи іншої події, дуже захоплювало її. Тим паче, Джинні це робила не сама. Кожний аналітик тісно співпрацював з Алімою 

— Аліма, скажи, будь-ласка, який спад користування тролейбусною мережею у літній час?   

І, хоча в кабінеті крім Джині нікого не було, вона почула жіночий голос:

— В середньому спад дорівнює 17%.

— А скільки це в людях?    

— Якщо вас цікавить наш регіон, то це 124 тисячі пасажирів.

— І це кожного року так?

— За останні 50 років, ця цифра коливається від 10% до 24%.   

Аліма завжди відповідала досить точно, Джинні ще не разу не почула відповідь “ Я не знаю”.Що правда, це стосувалося запитань які можна виміряти, зважити або порахувати. А от якщо поцікавитись чимось абстрактним, то тільки там починаються проблеми. Діло в тому, що Аліма була штучним розумом. Аліму спеціально навчали збирати і обробляти великі масиви інформації. Взагалі, якщо взяти штучний розум, у повному сенсі, то Аліма не відповідала всім вимогам. У нею не було творчих здібностей і їй важко зробити креативний висновок з тієї інформації, що вона мала. На початку Аліму надали аналітичного відділу для навчання самої Аліми. Їй давали невеликі доручення, і вона більше слідкувала за тим, як з такими задачами справлялися люди. Але з часом стала допомагати, а тепер їй не було рівних по збиранню інформації. І хоча вона і досі навчаєтеся і розвивається, є зрозуміло, що Аліма не зможе перейти межу самоусвідомлення. На їхній планеті було багато таких штучних розумів, всі вони були створені різними експериментами на їхній планеті. Але тільки один з них зміг перейти цю межу. Саме він зараз жив в музею штучного розуму.  

— Аліма, нагадай який з кольорів найбільше подобається людям?

— Синій.

— А на другому місті?

— Сріблястий.

— А який зараз є самий популярний пристрій для пересування?

— Тролейбусні капсули.

— Ні, ти не зрозуміла, механічний пристрій для особистого пересування.

— Я не помилилась, це ти поставила некоректне запитання! А таким пристроєм зараз є вело-трон.

— Це такий трьох колісний?

— Так це одна з адаптації по эскизам минулого. Відновленого з фото архіву, що залишився від перших колоністів.

— Дякую, зможеш скопіювати мої запити і відповіді окремим файлом і надіслати мені?

— Так, вже у тебе.

І, дійсно, не встигла Джинні домовити речення, як їй прийшло повідомлення про отримання файлу. Вона встала з крісла і попрощалася з Алімою. Спускаючись у ліфті Джинні розглядала крізь скло, як швидко наближається підніжжя будівлі. В такий час мало хто працював і Джинні не здивувалася б, якби вона була сама у всьому офісному центрі. Зазвичай робочий тиждень мав складати 25 годин і багато хто працював по 5  в день. Чи розбивали його на ранок і вечір, але час сієсти практично завжди був вільний, хоча не можна сказати, що місцевість у них дуже спекотна. Насправді, особливої нужди в тому щоб кожен житель працював, не було. 

Соціальний пакет покривав всі потреби населення. Але раніше на деяких планетах, де була повністю відсутня обов’язкова праця з часом стало помітно, що мешканці просто стають дурнішими, ніж це можливо. І тому зараз на всіх планетах думка, що «праця облагороджує людину»  постійно підкреслюється і наголошується. А всіх незгодних «облагороджують» проти власної волі. Наприклад , на їхній планеті урізають соціальній пакет, який дається такій людині. Першим відключаються всі розважальні функції пристроїв, що має людина. А слідом йде доступ до всесвітньої мережі. Зазвичай далі цього ніхто не противиться роботі. Бо наступні йдуть цукерки і інші солодощі, діти часто лякали один одного тим, що може бути якийсь збій і тобі система відключить цукерки назавжди… 

Насправді, особливих проблем з цим не було. Мало хто зовсім не хотів працювати. І майже всі знаходили самі собі роботу до вподоби.

Джинні у в подвір’я пішла по стежці до стоянки. Там стояло три тролейбусні капсули, а це означало, що крім Джинні у офісі був ще хтось. Розмістившись у одній з них, вона ввела адресу призначення маршруту. Насправді, їй ще хотілося попрацювати, але сьогодні її молодша сестра Дженні попросила провести разом трохи часу. І саме тому Джинні зараз їхала до Дженні. У тої має закінчуватися урок історії, який проходив у містера Ганса Тьорнера вдома. Джинні подобався цей вчитель, хоча він був трохи дивакуватий, але він завжди з завзяттям проводив свої уроки і хотів донести щось до учнів. Завжди помітно коли вчитель саме готуєтся до занять і баже допомогти учням. Напевно саме через цього вчителя Джинні пішла працювати аналітиком. Час для Джинні минув стрімко, хоча вона поставила мінімальну швидкість капсули, але приїхала ще за 20 хвилин до завершення уроку. Сидіти і чекати вона не хотіла, тому вийшла і почала розглядати будинок, в якому провела багато часу.