Розділ четвертий «Про тих, хто працює вночі»

Харрісон Кук зайшовши широким і швидким кроком у передостанній притулок кожного жителя цього міста, тобто у морг, він побачив досить велике збіговисько людей, як для такого незатишного місця. І всі вони стояли навкруги капсули, ніби на розпродажі. І вишенькою на торті, яка прикрашала цю картину, були однакові вирази на обличчях. При чому будь-то директор моргу, що приїхав на ЧС, чи заблудший санітар з сусідньої лікарні, який прийшов в робочий час до друга, і навіть інженер по обслуговуванню вантажних капсул, що досить швидко приїхав на місце подій, своїм лицем показував повну відсутність інтелекту. Кроків Кука почути не могли, але його все одно помітили та впізнали, і навіть почали розступатися, пропускаючи до капсули. При цьому ніхто не шепотівся, але все це проходили настільки синхронно, що Харрісон Кук подумав, що вони репетирували або ними всіма керував один розум. У центрі стояли двоє, як самі причасні до події. Технік по обслуговуванню капсул у моргу й інженер з компанії виробника. Вони по черзі робили одні й ті самі речі, і, видно, не перший раз — їх очі були наповнені надією, що ось ця 24-та спроба буде ліпша, ніж минулі 23 у кожного з них.

Харрісон Кук почув, як хтось біля нього кашляє, він озирнувся і побачив одного з молодших слідчих. У Харрісона Кука зовсім вилетіло з голови ім’я, добре, що комп’ютер помітив заминку і почав виводити інформацію про слідчого. Не тільки ім’я, але і завдання, яке доручене, і багато чого іншого. Харрісон Кук промовив:

— Містере Краун, будь ласка, розкажіть, що тут коїться?

— Капсула загубила тіло міс Браун, а технік і інженер по засобах спеціального призначення хочуть дізнатися, де саме.

— А хто ці всі люди? — тут містер Кук обвів поглядом всіх присутніх, яких стало менше. Самі кмітливі вже пішли.

— Вибачте, секунду, — промовив чоловік.

Містер Краун ще голосніше прокашлявся і всі присутні почали досить швидко покидати приміщення. Найповільніше йшов директор моргу, він дивився на містера Кука таким молитовним поглядом, але містер Кук удав ніби не помічає, він не хотів відволікатися на бюрократичні проблеми моргу, у нього своїх було вдосталь. Коли приміщення покинули всі, окрім техніка і інженера, містер Кук звернувся до них:

— І що трапилось? Як ви це поясните?

На цьому моменті технік з інженером ще раз переглянулися, і технік почав говорити. Видно, він почував себе більш винним, ніж інженер.

— Це важко пояснити, погляньте самі.

Технік запросив містера Кука ближче до термінала капсули, а після щось швидко ввів на консолі, і рукою звернув увагу на екран. Харрісон Кук почав читати:

Точний час 00:12

«Журнал подій капсули спеціального призначення №2152»

- 20:21 Замовлення по координатах 50.2797369-28.6313016

- 20:27 Прибуття по координатах 50.2797369-28.6313016

- 21:31 Відкриття вантажного відділення поліцейським жетоном №37489

- 21:36 Закінчення вантажних робіт і закриття капсули поліцейським жетоном №37489 (вага вантажу 62 кілограм)

- 21:38 замовлення доставлення за місцем прописки капсули «центральний морг міста Куаиат Рей». Режим «найобережніший»

- 21:50 Прибуття в «Центральний морг міста Куаиат Рей»

- 22:36 Відкриття вантажного відділення майстер-ключом судмедексперта №0012 (вага вантажу 62 кілограм)

- 22:59 Авторизація технічного персоналу id118130

- 23:35 Авторизація під супер-аккаунтом id000126

Харрісон Кук продивився журнал ще раз, прокрутив його в одну сторону, а після в іншу. Повідкривав додаткові віконця, але зазвичай там були технічні дрібниці, які ніяк не допомагали. Він перевів погляд на спеціалістів і запитав

— Ну, і де цих 62 кілограм вантажу?

Технік переглянувся з інженером. По їх обличчях стало видно, що вони щиро надіялись, що це запитання не прозвучить. Але Харрісону Куку було все одно на їхні сподівання і він продовжував чекати відповіді.

— Можливо, стався якийсь збій, через що капсула досі думає, що в ній є вантаж….

На цьому моменті впевненість в голосі техніка зовсім здулась, бо ще одна з брів начальника поліції дійшла до верхньої точки.

— І де, по-вашому, знаходиться наш вантаж вагою 62 кілограм?

Видно, у містера Харрісона був хист до незручних запитань, почав відповідати не технік, а інженер з транспортної системи:

— Ми вважаємо, що пройшов збій і капсули переплутались, а разом із ними і їхні данні. Зараз ще 23 спеціальних капсули на різних замовленнях, і, можливо, ми знайдемо наш вантаж в одній із них.

— Що зроблено для перевірки цієї інформації?

— Ми розіслали нові капсули по замовленнях, а ті всі їдуть сюди та відкриються тільки полісмену. На протязі години вони мають бути тут.

— Що показують камери відеонагляду?

— Ну, вони підтверджують, як закрили капсулу з міс Браун, а тут показують, як відкрилася пустою.

— А що з відеокамерами на самій капсулі?

— Їх немає на капсулі….

Саме в цей момент Харрісон Кук ще раз показав, як у нього може високо підійматися тільки одна брова. Технік почав тараторити:

— Ну, розумієте, люди проти того, щоб їх знімали камери, особливо, коли вони користуються нашими капсулами.

— І як же ваші клієнти показують своє невдоволення? — містер Кук обвів поглядом холодильники.