Глава 19

       Намі підняла руку, і чорно-біла трясогузка, що залетіла у широке вікно, сіла на ребро долоні.

       – Теплінь розійшлася на повну силу, чи не так? – звернулася до неї государиня.

       Покрутивши голівкою сюди-туди, гостя проспівала м’яке «чжу-чжу» і випурхнула у вікно.

       Трохи розчаровано Намі перевела погляд на пана Лівого Міністра, що сидів навпроти.

       – Тож, пане Танака, ми досягли свого.

       – Все, що маємо, – виключно заслуга Вашої Величності. Клянуся честю, у всьому Ямато не знайдеться людини, яка сміє заперечувати ваше божественне походження. Більше того…, – тут пан Танака знизив голос, ніби хотів розкрити страшну таємницю: – Як государиня Неба є незаперечним породженням Великого бога-мужа Ідзанакі, так деякі мудреці вбачають очевидну спорідненість між ним і вами.   Якщо раніше було сказано і записано: Перша государиня, дочка Ямато, як богиня явлена Великою Країною Восьми Островів управляє, то зараз ще й таке кажуть: мовляв, у скромному забутті досі перебуваючи, раптом явила себе в усьому  небесному блиску! Ні-і-і! – пан Танака люто затряс головою так, що чиновницька шапочка заходила на ній ходором. – Ні-і-і! До вас ніхто не володів такими талантами! Інакше вдячні нащадки оспівали б його не як божественного потомка, а як бога!

       – Що ж мені робити далі, пане Міністре? – кокетливо підняла брівки государиня. – Нині на мені відповідальності покладено набагато більше. Зробіть милість, навчіть, як із нею впоратися.

       – Вашій Величності не варто турбуватися. У нинішньому вашому становищі є незаперечна користь.

       – Наприклад?

       – Що б не злетіло з ваших вуст, досягатиме умів і сердець підданих швидше, ніж це було раніше. Набагато швидше, запевняю вас! З цього моменту панове члени Палати Великої Державної Ради обов’язково підуть вам назустріч, інакше ризикують бути несхваленими власним народом та скласти повноваження. Вони дійдуть згоди з вами з будь-якого питання, а нині – найголовнішого. Ви можете дозволити собі бути з ними різкою, вимогливою, бо явили диво, – голос пана Лівого Міністра впав до благоговійного шепоту. – Істинно кажу вам, ви здобули велику перемогу на всіх фронтах!

       Пану Лівому Міністру Намі згідно кивнула, а сама подумала, що в такій поступливості Ради, напевно, нічого хорошого немає. Ніхто їй не заперечуватиме, а значить, і не утримуватиме від необдуманих вчинків теж. Кілька років тому, лежачи у цій самій кімнаті в палаці Пливучий Небесний Пліт, пані Каєде говорила протилежне: потрібно мати однодумців, але потрібні й супротивники. Хто, як не останні, застережуть від помилок і вкажуть на них галасливим криком? До своїх політичних ворогів колишня хазяйка імператорських покоїв ставилася з повагою і прислухалася до їхнього зміїного сичання, як і до порад соратників.

       Але те, що нині Дадзьокан зачекає з весіллям і не буде на ньому наполягати, добре. Адже ким вона була раніше? Государинею Намі-но хіме, вдовою Його Величності. А сьогодні багато хто зі щедрості своєї відводить їй місце на Рівнині Високого Неба, серед божественних предків та інших небожителів. З огляду на обставини, що відкрилися, вона має право вибирати собі такого чоловіка, який їй до вподоби, а то й зовсім не квапитися зі шлюбом, наслідуючи божественну Аматерасу. Значить, і з Мікото розлучатися не потрібно, і зустрічатися вони можуть коли  завгодно – більше ніхто не дорікне їй в нерозсудливості. Не даремно ж вони з’єдналися біля священного стовпа! Боги збережуть їх союз, дозволивши залишитися вірними даному слову. Зі священним подружжям, що колись насипало благословенні острови, тепер Намі відчувала якусь незбагненну духовну близькість. Немов крізь віки вони сприяли їй і напоумлювали.

       Нещасні Ідзанамі та Ідзанакі! Їхня любовна історія закінчилася сумно: Велика богиня-жона померла, а бог-муж  вирушив у чужі краї – більше про нього ніхто не чув…

       Після того, як пан Лівий Міністр пішов, пані Хоноорюмі підступилася до государині з розпитуваннями:

       – Так як ви вчините з паном Сога? – наче вгадавши її потаємні думки, спитала вона. – Він велика і поважна людина. Вчиняти з ним погано не годиться.

       – Я пошлю йому тацю із червоним рисом, – відповіла дівчинка. – Нехай не тримає на мене образи. Для цього облаштую все з великою урочистістю – при всіх оголошу, що виходити заміж поки не збираюся, що боги бережуть мене і заступаються за мене. Як ви можете бути такою неспостережливою? – щиро здивувалася вона. – Вранці до мене у вікно залетіла трясогузка. Може статися, незабаром моє життя зміниться… Хіба то не добрий знак?

       Пані розпорядниця стримано кивнула.

       – Не розумію, чому ви не раді, – зсунула брови государиня. – Хіба не ви вмовляли мене не зв’язуватися із сім’єю Сога?

       Вигляд пані розпорядниці виражав цілковиту розгубленість.

       – Чи варто так поспішати з оголошенням свого рішення?

       – Чого ж не поспішати? – дивувалася Намі. – Інакше можна згаяти момент. Послухайте, я відкрию вам одну таємницю. А пані Нана підтвердить, що я не обманюю. Вона була там і все бачила.

       – Де це – там? – занепокоїлася пані Хоноорюмі.

       – Там, де все сталося... Я і Мікото обмінялися шлюбними клятвами так, як колись це зробили боги Ідзанакі та Ідзанамі. Перед богами ми – чоловік та дружина.

       Очі жінки розширилися від переляку, а погляд застиг на щасливому обличчі юної государині.

       – Там не було священика, щоб засвідчити наш союз, і ніхто не перекидав білий рис із ступи у ступу. Але знайте, ось тут, – сильно надихнувшись, дівчинка приклала обидві долоні до грудей, – я – дружина Танака-но Мікото, а він – мій чоловік. Ми поклялися один одному у вірності та любові, і в тому, що будемо вікувати вік разом, – потім сумно зітхнула і додала: – Все не по-справжньому... Але мені чомусь стало легше...

       – Ви піддалися скороминущій примсі так безоглядно? – нарешті вимовила приголомшена начальниця над палацовою прислугою.