1

- Кім Софі! Софі!
- Що таке? Щось трапилось?
Дівчину мало з ніг не збиває подруга що мчала по коридору прямо на неї.
- Та ні, не лякайся. Вчителька питала чи вже всі обрали які додаткові заняття та гуртки будуть відвідувати. Ти ж вже обрала?
- Так, ще вчора.
- А що саме?
- Математику та малювання.
- А я...
Балакуча подруга продовжує щось говорити, проте Софі вже не чує її. Вона не чує нікого та нічого. Вся увага дівчини зосередилась на незнайомому хлопцю що проходив повз. Всього на мікросекунду їх погляди зустрілись. Мікросекунда яка буквально вибила дівчину з усвідомлення світу. Хлопець зник з поля її зору, бувши вже позаду її спини. Софі повертається в реальність і не звертаючи уваги, що подруга щось активно розказує, просто перебиває її, дивлячись такими очима наче щойно привида побачила.

- Мія, ти бачила хлопця що тільки що йшов!?
- Що? Якого хлопця? Ти мене взагалі мене слухала?
- Та ось він!
Софі повертається назад, проте хлопця вже не видно.
- Я нікого не бачила, може тобі здалось?
- Та ні, він точно проходив поруч. Хто він?..
- Чому тебе взагалі зацікавив якийсь хлопець? Невже закохалась з першого погляду!? Він настільки красивий!?
- Яка ж ти балакуча. Забудь про це, скоро урок почнеться, ходімо.

А справді, чому мені так цікаво хто він такий? Хіба ж не звичайний хлопець? Проте, він справді не звичайний. Інакше чому він не виходить з моєї голови? Дивне відчуття не покидає мене. Школа велика й учнів багато, чи зможу я знову його побачити?

…Наші погляди зустрілись всього на секунду, але я запам’ятала це назавжди. Це було вперше коли я побачила його і тоді я й подумати не могла чим обернеться ця випадкова зустріч поглядами…

*

Йшов третій тиждень як почалось навчання, додаткові заняття розпочинаються тільки на цьому тижні. Що тільки засмучує учнів котрим потрібно ще зайву годину сидіти в школі після уроків.

Вівторок й для десятих класів по розкладу математика.

- Софі, в тебе сьогодні додаткові з математики ?
- Так.
- Ясно, тоді я до дому, бувай, до завтра.
- До завтра.
Дівчина йде не швидким кроком, до заняття ще близько 15 хвилин тому й так доведеться чекати, то чого ж поспішати?
Зайшовши в клас сідає за одну з вільних парт. По тихенько приходять й інші учні. Софі знає далеко не всіх оскільки заняття змішані з іншими класами. Залишається одна хвилина до початку заняття і вже заходить вчителька, позаду неї ще один учень. Залишилось декілька вільних місць, поруч з Софі теж вільно.

Дівчина що дивилась в зошит та була повністю у своїх думках навіть не звертає уваги що до неї підійшли.
- Вибач, я сяду тут, гаразд?
- Що?
Говорить Софі підіймаючи голову дивлячись хто до неї говорить. Її очі за секунду стають в рази більші, брови здіймаються вгору, а рот сам по собі відкрився. Це було не здивування, це був справжній шок.
Хлопець не звертаючи уваги просто сідає та витягує свої речі. Вона застигла як статуя, хотілось щось сказати, спитати, проте язик не піддавався. Вчителька почала заняття і Софі прийшла до себе, відсунувшись трохи від хлопця, щоб не заважати йому. Одразу почала відчувати як її щоки зрадницьки червоніють, а руки пітніють не в змозі навіть втримати ручку. Що це з нею? Чому вона так хвилюється? Серце здавалось зараз не витримає й вирветься з грудей.

-Тож почнемо заняття, ви всі десятикласники...
Точно, якщо він тут значить ми одного віку. - Промайнуло в голові дівчини крадькома кидаючи секундний погляд на сусіда.
- Я не взяла ваш список, давайте, щоб не гаяти часу ви зараз швиденько запишете свої імена та клас. Ось тримайте листок і передавайте його далі.
Вчителька дає папірець на першу парту і всі учні по черзі записують свої імена та з якого вони класу.
Папірець отримує Софі, вона швидко записує "Кім Софі, 10-А клас" та відсуває листок хлопцю поруч. Він бере ручку та починає писати, дівчина хотіла підглянути, щоб дізнатись його ім'я або хоча б з якого він класу, проте він рукою прикрив написане та передав папірець далі.
Софі тільки важко зітхнула, досі відчуваючи себе як на ножах поруч з ним.

-Дякую. -Говорить вчителька тримаючи в руках листок з іменами. -Зараз проведемо тестування, щоб я могла розуміти в кого який рівень знань. Не лякайтесь тест не є важким.
Жінка роздає всім листочки з тестами й за хвилину в класі стоїть мертва тиша. Всі старанно працюють над тестом.
-У вас 20 хвилин на виконання. Удачі.
Все, потрібно викинути думки про нього й думати про заняття, інакше не бачити мені добрих оцінок з математики. - Думає Софі й починає писати.

Проходить 10 хвилин.
Сусід Софі підіймається з місця тим самим привертаючи до себе увагу. Він мовчки бере свою роботу та підходить до вчительки.
-Я закінчив.
-Добре вертайся на місце, всім іншим залишилось ще 10 хвилин.
Хлопець сідає поруч з Софі і її очі знову мимоволі стають більшими. Вона переводить погляд з хлопця на свій тест, вона виконала рівно половину завдань.

Як він міг так швидко завершити? В мене ще половина не зроблена, це взагалі реально?

Не перестаючи дивуватись вона пришвидшується, тому що часу залишилось не так багато.
Хлопець просто сидить та оглядає кабінет потім зупиняє свій погляд на дівчині поруч. Поки вона зосередилась на роботі не помічає його погляду на собі. Кутики губ легко підіймаються в посмішці коли він бачить що вона дратується та самими губами не видаючи й звуку проговорює погані слова через те що не знає як розв'язувати задачу. Він серйознішає, переводить погляд на вчительку що заповняла журнал і не звертала уваги на учнів. На секунду знову дивиться на дівчину, а точніше на її тест, взявши блокнот на столі він швидко написав розв'язок задачі яку вона ніяк не могла зробити, дивлячись прямо на вчительку він підсуває свій блокнот дівчині. Софі боковим зором бачить блокнот та руку сусіда, вона підіймає погляд на нього, він був серйозним та дивився прямо, не одразу зрозумівши його дії вона в котре дивується. Софі знову перекидає погляд на блокнот читаючи що там написано і це ще більше збило її з пантелику. Він помагає мені? пролітає в голові й вона швидко переписує розв'язок.
Переписавши дівча кидає погляд на вчительку що як і раніше не дивилась на клас, вона простягає руку й пише в блокноті хлопця поруч з задачею коротке "Дякую" й повертає відсуваючи в сторону.
Проглянувши свою роботу підіймається з місця й віддає картки вчительці. Ще хвилина й всі здають свої роботи.