Глава 17

Цей Ерік виявився професіоналом. Ба більше – він грав брудно, навмисно перевіряючи мої межі. Я навіть пошкодувала, що давненько вже не повторювала рухів. Але тіло все ще гарно їх пам’ятало.

Він одразу ж повів мене вперед, намагаючись повністю підпорядкувати своєму ритму. Але я не збиралася піддаватися. Коли його долоня владно лягла мені на спину, я жорстко зафіксувала корпус, відповідаючи на його тиск абсолютним опором.

Навколо нас миттєво утворилося вільне коло – інші пари розступалися, звільняючи простір. Спалахи камер злітали один за одним, фіксуючи кожен наш рух. Мій синій атлас розлітався важкими хвилями, високий розріз сукні безсоромно оголював ногу при кожному різкому кроці, але мій погляд залишався крижаним. Я дивилася прямо в очі Еріку. У цьому тандемі не було й краплі ніжності – лише чиста, агресивна домінація.

І відблиски моїх діамантів у його очах.

Я майже не сумнівалася, що його підіслали. Чи Стелла, чи цей друг Кас’яна – але хтось дуже хотів перевірити мене на міцність. І я не збиралася показувати слабкість.

На різкому акорді Ерік перекинув мене через своє коліно, очікуючи, що я втрачу рівновагу, але я бездоганно вигнулася в талії, дозволяючи кольє «The Northern Star» ковзнути по ключицях і засліпити спалахом відбитих променів увесь зал.

Повернулася у вертикальне положення одним чітким рухом, вириваючи ініціативу, і сама крокнула вперед, змушуючи його відступити. Наші тіла зближувалися і розліталися, як дві тектонічні плити, створюючи в залі «Avalon Sky» таку напругу, що глядачі, здавалося, забули як дихати.

Стелла за своїм столиком більше не посміхалася – вона запекло стискала келих, бачачи, що план виставити мене посміховиськом тріщить по швах. Чий би він не був.

Я вела цю партію на повну силу, випліскуючи весь гнів, накопичений за сьогодні. Але навіть не здогадувалася, яка буря зараз назріває за моєю спиною.

Кас'ян

Борис у слухавку буквально захлинався власною слиною. Він намагався кричати, що Діана – шантажистка, що вона вкрала якісь документи, що вона використовує мене і її треба негайно здати поліції. Що викрала дитину – його, Бориса, бачте, дитину.

Я слухав жалюгідне вищання з глибоким задоволенням, розуміючи, що ми все робимо вірно і йдемо на крок попереду. Він поки що не знає, що це моя гра – не Діани.

– Ти так само витрачаєш сили на пусті погрози, Борисе, – ліниво перебив я його, дивлячись на нічне місто за склом хмарочоса. – Досі не навчився тримати себе в руках і прораховувати стратегічні кроки.

Він таки заткнувся. Перетравлював.

– Ти припускаєшся помилки. Ця жінка небезпечна.

– На щастя, я нікому не дозволю обирати мені жінок, – хмикнув я. – Тож дякую, твоя думка була дуже цінна для мене.

Він не відповів, гучно дихаючи в слухавку.

– А тепер слухай уважно, – я змінив тон з лінивого на залізний. – Діана Світоліна віднині під моїм захистом. Гадаю, тобі не треба пояснювати, що це означає. Моя щира порада – забирайся з їхнього життя. Бо якщо ні – я тебе просто розчавлю. А, і ще. Бодай одна брудна стаття вийде у «Prime Status», і ти шкодуватимеш про це довго. Дуже довго. Сподіваюся, тобі все зрозуміло.

Я скинув дзвінок і засунув телефон у кишеню білого смокінга. Усе йшло за планом. Паніка Бориса була найкращим підтвердженням моєї перемоги. Не думаю, що він одразу відступиться, але є шанс, що не надто довго пручатиметься.

За кілька днів журнал стане моїм, і він вилетить звідти з тріском.

В залі ресторану щось коїлося. Танго набирало обертів, напруга відчутно зростала. Поки я розмовляв з Трасом, впустив щось... Діана!

Я розвернувся і на мить застиг. Музиканти грали пристрасне, агресивне танго, але ніхто не розмовляв. Усі гості ресторану скупчилися, заворожено спостерігаючи за однією парою.

Я зробив крок уперед, кинув погляд у центр кола... і всередині мене щось із тріском лопнуло.

На паркеті, у світлі софітів, танцювала Діана. Моя Діана. Але це була не та скромна дівчина в домашньому костюмі з розпатланим вузлом волосся. Її синя атласна сукня злітала високо, оголюючи стрункі ноги, коли вона робила різкі, неймовірно чіткі кроки.

Вона вигиналася в руках Еріка – манірного, зализаного вискочня, якого я не раз бачив на закритих вечірках і чию репутацію провокатора знав надто добре. Наші стегна в танці з нею щойно торкалися так само близько, а тепер її притискав до себе інший. Пальці цього виродка лежали на її відкритій спині, майже торкаючись моїх діамантів на її шиї.

Мій погляд ковзнув праворуч – Стелла напружено спостерігала за ними.

У ту ж секунду до мого мозку дійшло: це підстава. Діану спровокували. Але замість того, щоб злякатися і втекти, моя горда журналістка прийняла виклик і зараз буквально спалювала цей зал своїм танцем, доводячи всім свою силу.

Вона рухалася з такою дикою, первісною пристрастю, що у мене в голові спалахнуло щось червоне й небезпечне. Залізна вихованість Корсаків, самоконтроль, контракт, прораховані ризики – все це в одну мить полетіло до біса. Мені захотілося власноруч зламати цьому виродку хребет прямо тут, на очах у панівної публіки, а Діану закинути на плече і винести з цього клятого ресторану.

Моя жінка. На моїх очах. З іншим.

Стиснувши кулаки так, що затріщали шви на рукавах смокінга, я хижим кроком рушив прямо в центр танцювального майданчика, розрізаючи натовп.

Суміш гніву і гордості сплелися всередині. Принаймні тепер ніхто не засумнівається, що в таку дівчину дійсно можна закохатися. А от не розпускати руки виявилось на диво важко. Вся кров наче скипіла у венах. Не пам’ятаю, коли востаннє мені хотілося так по-хлоп’ячому кинутися у бійку.

Я опинився в центрі якраз у той момент, коли музика заходила на фінальне, найагресивніше коло. Ерік збирався знову притягнути Діану до себе для фінального па, але я не дав йому жодного шансу.

Один крок. Моя ліва рука залізним хватом перехопила зап’ясток Еріка, змушуючи його розтиснути пальці на її талії, а права – владно і безкомпромісно лягла на відкриту спину Діани. Я буквально вирвав її з його рук, розвертаючи до себе і втискаючи у власне тіло настільки міцно, що між нами не залишилося навіть повітря.