Кас'ян

Які ж дивні кульбіти іноді підкидає життя. Я застебнув останній ґудзик на свіжій білій сорочці, яку Альберт приніс мені за дві хвилини.

Контроль над ситуацією полетів під три чорти. А все ж ішло строго за графіком: виставка, закрита зустріч з Асоціацією ювелірів, продаж кількох великих лотів і чистий, прорахований прибуток.

Натомість я щойно підписався на фіктивний шлюб із дівчиною, яка йде в комплекті з купою проблем та чужою дитиною.

Але Трас... Обличчя Бориса, коли він дізнається, що його бездоганна фінансова пастка закрилася на його ж власній шиї, вартуватиме кожного цента, який я витрачу на юристів.

Я кинув погляд на підлогу, де лежала скинута заляпана сорочка. Тканина досі тримала вологу від її сліз, змішану з чорними розводами туші. Жодна жінка раніше не сміла так безпардонно ридати на мені.

Коли вона з'явилася на порозі, мій перший імпульс був виставити її за двері. Кілька років її преміальний таблоїд «Prime Status» де-не-де намагався штрикнути мене. Спочатку обережно, під соусом журналістських розслідувань. Тоді я навіть не звертав на них уваги.

Але останні три місяці вони ніби зірвалися з ланцюга. Поливали моє ім’я брудом, методично вимальовуючи з мене кримінального рейдера. Тоді я з’ясував, що головний редактор в них Борис. І дав їй дві хвилини лише тому, що вона вимовила його прізвище. Очікував почути дешевий шантаж чи чергову спробу журналістського розслідування. У крайньому разі щось дурне і безглузде. Дівчатам чомусь іноді здається, що за можливість трахнути їх ми будемо розтікатися мізками.

Але отримав те, що повністю збило мене з пантелику.

Мене виховували в залізних правилах, де любов вважалася слабкістю, а близькість – інструментом для маніпуляцій. Я роками вигризав свій трастовий фонд, воюючи з власним братом. Ми конкурували, ненавиділи одне одного, прораховували кожен крок суперника і готові були перегризти горлянки за кожну частку відсотка акцій родини. Для нас близька кров була найбільшою загрозою.

І тут до мене приходить дівчина, яка без жодного вагання готова віддати успішний бізнес і мамину спадщину, яку я так ретельно душив, просто для того, щоб захистити маленьку сестру. Щоб Трас не віддав дитину в дитбудинок.

Це якась зовсім інша відданість. Неприродна для мого світу. Чужа. І десь глибоко всередині вона зачепила ті струни, про існування яких я й сам не здогадувався.

Мені захотілося просто захистити її. Таку зболену смертю матері і погрозами вітчима. Таку тендітну і водночас сміливу, бо прийти до мене з її бекграундом все ж треба мати сміливість.

Зародилося глухе, підспудне бажання просто вирвати її з цієї клітки. А що, врешті-решт, можу собі дозволити.

Звісно, цинічний розум бізнесмена одразу ж подав голос: «Вона журналістка. Вона може банально брехати, грати роль, щоб витягнути з тебе допомогу. Або інформацію».

Але її реакція на мою пропозицію шлюбу розмазала будь-який цинізм.

Кожна жінка з мого оточення роками будує стратегії, щоб просто опинитися зі мною в одному залі, не кажучи вже про ліжко чи, тим паче, весілля. Для них Кас'ян Корсак – це головний приз, квиток у вищу лігу. Вони б пішли на що завгодно, прийняли будь-які вимоги чи умови.

А цій дівчині мені довелося буквально по пунктах, як на діловій презентації, розписувати її ж власні вигоди, щоб вона взагалі погодилася! Вона дивилася на мою протягнуту долоню так, наче я пропонував їй добровільно стрибнути в пащу до тигра. Це остаточно ламало мою звичну картину світу.

Вдягнувши піджак, я поправив манжети. У напівтемряві порожнього шоуруму все ще висів її запах – тонка суміш якихось легких квіткових парфумів, солі від сліз і чистої жіночої шкіри. Дідько, вона зачепила мене набагато сильніше, ніж мала б за всіма правилами моєї безпеки.

А її фінальний фінт перед ліфтом добив остаточно. Стояла переді мною з розмазаною косметикою, після повної емоційної катастрофи, але щойно почула про порятунок журналу – миттєво зробилася профі і зажадала ексклюзивні фото моїх лотів для обкладинки. Вона виявилася з породи борців. Цей професійний стрижень і гордість викликали в мене повагу.

Вже підійшовши до дверей, я згадав свої ж слова про окремі кімнати та ліжка. Залізне, вистраждане правило. Мисливиці за грошима мріють завагітніти від чоловіка з моєї родини, бо в ній ставлення до спадкоємців безкомпромісне: дитина забезпечує жінці безбідне життя до старості, незалежно від розлучення. Окремі спальні – моя гарантія безпечного розірвання контракту в майбутньому. Вона не зможе прив’язати мене дитиною.

Але зараз, озирнувшись на потаємний вихід до ліфта, де вона зникла, я вперше зловив себе на дивному, глухому жалі з цього приводу.

Діана геть не була схожа на довгоногих, глянцевих фотомоделей, які зазвичай стояли поруч зі мною на світських раутах. Вона була іншою. Живою. Справжньою. І саме її мені раптом захотілося замкнути у своїй резиденції, сховавши від усього світу.

Я глибоко вдихнув, повертаючи собі звичний холодний контроль, і попрямував до виходу в головну залу. Альберт уже чекав на мене біля дверей.

– Дівчина в машині, Кас’яне Єгоровичу. Роман і хлопці повезли її за адресою.

Я лише кивнув, Альберт же продовжив:

– І в нас невеличка проблема. Стелла кілька разів намагалася прорватися до вас і питала, з ким ви там усамітнилися.

Кас'ян сам вигадав правило про окремі спальні, і сам уже починає про це шкодувати 😂 А ви як вважаєте: наскільки довго він зможе дотримуватися своїх же “залізних правил”, коли Діана опиниться в його будинку?

1 — зламається одразу; 2 — триматиметься з останніх сил 😉🔥