Глава 3

Я тихо схлипнула і, сама не тямлячи, що роблю, просто ткнулася лобом у його груди. Бездоганно випрасувана, дорога тканина його білої сорочки миттєво ввібрала мої сльози. Я плакала навзрид, плечі здригалися, а пальці судомно вчепилися в його плечі. Я чітко розуміла, що прямо зараз псую його дорогий одяг своїм макіяжем, але зупинитися вже не могла.

Кас'ян не відштовхнув мене. На секунду він завмер, ніби здивований цим раптовим поривом, а потім одна його рука м'яко лягла мені на спину, а інша – на потилицю, обережно притискаючи до себе.

– Тихіше, Діано, – його голос прозвучав дивно тихо, без жодної краплі колишнього презирства. У ньому відчувалася спокійна, заземлююча сила. – Дихай. Просто дихай. Ніхто твою сестру в дитбудинок не віддасть. Чи ти думала, я дозволю Борису так легко виграти?

Він заколисував мене цим оксамитовим голосом і теплими обіймами, поки мої ридання не переросли в тихі, поодинокі схлипи. Мені стало так соромно, що я спробувала відсахнутися, але його руки тримали міцно, не пускаючи.

– Ось так. Все добре, – Кас'ян заліз у кишеню піджака, дістав бездоганно складену тонку білосніжну хустинку і, піднявши моє підборіддя пальцями, сам обережно промакнув мої щоки та очі.

Я подивилася на його сорочку – на грудях у вирізі піджака темніла розмита пляма від моєї туші та тонального крему.

– Я... вибачте, – прохрипіла я, вказуючи поглядом на його зіпсований одяг. – Ваша сорочка...

Корсак мазнув поглядом по собі і зневажливо хмикнув:

– Це всього лише сорочка.

Угу, яка коштує як вся наша редакція, мабуть!

– Подивися на мене, Діано.

Я послухалася. Його темні карі очі тепер дивилися на мене уважно, скануючи кожен мій рух, кожну емоцію. Він більше не посміхався тією тріумфуючою посмішкою. Тепер це був чистий розрахунок вищого рівня, змішаний з дивним теплом, якого не надто очікуєш від людини такого рівня.

– Він офіційно всиновлював Соню?

– Ні, – я знову зрадницьки схлипнула. – Але після маминої смерті оформив опіку.

– Твій вітчим не такий дурний, як мені здавалося, – спокійно почав Кас'ян, відпускаючи мої плечі й знову спираючись на вітрину, але тепер він тримав мене в полі своєї близькості. – Я можу викачати активи з холдингу, це правда. Ваш журнал на межі банкрутства. Але схоже, Борис знайшов лазівку. Якщо він силою одружиться на тобі, водночас залишаючись опікуном молодшої доньки, він отримає юридичний доступ до закритих іноземних фондів Світоліних. До грошей, які я не можу заблокувати судами. Трас хоче використати вас із сестрою як фінансовий щит від моїх пазурів, щоб пересидіти кризу і вийти сухим із води.

Я затамувала подих. Значить, ось чому Борис так поспішав із цим шлюбом!

– Тоді... все втрачено? – мій голос тремтів. – Якщо ви не можете його зупинити...

– Я можу, – перебив Корсак, і його губи знову сіпнулися в хижій, але цього разу багатообіцяючій посмішці. – Ми зіграємо на випередження. Борис не отримає ні тебе, ні Соню, ні грошей вашої матері. Ти вийдеш заміж, Діано. Тільки не за нього. А за мене.

Слова застрягли у мене в горлі. Здалося, в кімнаті раптово вимкнули повітря. Я дивилася на мільярдера, кліпаючи очима, і в голові панувала абсолютна, дзвінка пустота.

– Що?.. – ледь чутно видавила я. – Заміж... за вас? Ви знущаєтеся?

Кас'ян уважно спостерігав за моєю реакцією. Його погляд ковзав по моєму розгубленому обличчю, вивчаючи кожну рисочку, ніби він читав відкриту книгу. Моє заціпеніння його, схоже, цілком влаштовувало.

– Я ніколи не жартую, коли справа стосується бізнесу, – рівним, діловим тоном продовжив він, загинаючи один палець. – Давай проговоримо мої й твої вигоди мовою фактів, щоб ти зрозуміла, що це єдиний логічний вихід для нас обох.

Я знову кліпнула очима. Я не сплю? Мені пропонує весілля... діамантовий мільярдер?

– Спочатку твої плюси, – продовжував він. – Перше: як моя дружина, ти миттєво отримуєш найкращих адвокатів країни. Борис не зможе навіть на крок наблизитися до Соні, а органи опіки віддадуть тобі дівчинку за один день – жоден суддя не відмовить дружині Кас'яна Корсака. Друге: я не знищу твій журнал «Prime Status». Він увійде в мій ювелірний холдинг як преміальне дочірнє видання, отримає повне фінансування, а Траса виставлять за двері редакції з ганьбою. Якщо схочеш, можеш працювати там і далі.

Я слухала його, і моє серце калатало десь у горлі. Це звучало як казка... занадто ідеально, щоб бути правдою.

– А ваші вигоди? – нарешті повернувся до мене голос. – Ви мільярдер, Кас'яне Єгоровичу. Навіщо вам дружина з купою проблем і чужою дитиною?

– Фіктивна, Діано. Я не планую одружуватися з тобою назавжди, і на одне ліжко не претендуватиму. Навіть навпаки, наполягатиму, щоб в нас були окремі кімнати.

– Е... чому? – не те щоб мені хотілося, але я відчувала себе занадто приголомшеною, щоб встигати за ходом його думок. А він, здається, вже встиг все прорахувати!

– Надто багато дівчат мріють пред’явити мені спадкоємця, – посміхнувся кутиком губ він. – А моя сім’я в цьому питанні доволі сувора. Тож щоб не виникло жодного... шансу, скажімо так.

– Зрозуміло, – пробурмотіла я.

– Тож, якийсь час ми будемо подружжям для публіки. А потім, коли я вирішу, що настав час, розлучимося. Я забезпечу вам із сестрою нормальне життя, за це можеш не хвилюватись.

– З ліжками зрозуміло. Але ви так і не відповіли, що з цього всього отримаєте особисто ви? – невже все це дійсно правда? Може я таки гепнулась об підлогу, знепритомнівши?

Корсак зробив крок ближче, його очі небезпечно блиснули в напівтемряві шоуруму.

– Мої вигоди теж цілком прагматичні, Діано. Твій вітчим три місяці поливав мене брудом у пресі, звинувачуючи в рейдерстві та криміналі. Моя репутація перед Асоціацією ювелірів, – він хитнув головою в бік дверей, де залишився його нещодавній співрозмовник, – трохи похитнулася. Закордонні партнери не люблять скандалів. Якщо я просто знищу Траса і заберу його бізнес – для вищого світу я залишуся брудним загарбником. Акції компанії впадуть. Але якщо я одружуся зі спадкоємицею цього медіа-холдингу, все зміниться.